США та КНР домовилися: РФ має припинити ядерний шантаж

Те, що зустріч Трампа та Сі Цзіньпіна 30 жовтня пройде рівно стало зрозуміло, коли Бессент та Ван І заявили 27-28 жовтня, що погодили рамкову угоду про торгівлю. Після цього Трампу та Сі Цзіньпіну залишалося лише особисто обговорити концептуальні питання та обмінятися думками, що й сталося.

Оскільки думки не збігаються, то спільної прес-конференції не було. У поточній ситуації вона є нелогічною. Трамп і Сі Цзіньпін з ідеологічних причин не можуть заявити: ми підписали договір про дружбу на століття, подібний до того, який США та Японія підписали 28 жовтня. КНР – це партійна автократія, а США – електоральна демократія, тому яка дружба на віки. Заявити, що США та КНР спільно закрили якусь конкретну проблему, наприклад, війну РФ проти України, вони також не могли. Коли немає спільних досягнень, то немає потреби у спільних брифінгах.

Тому Трамп та Сі Цзіньпін раділи окремо, оскільки досягнуті ними домовленості – це як покупка в Інтернеті з передоплатою в очікуванні товару, а не як у магазині. Сі Цзіньпін не може до вечора запобігти постачанню наркотиків у США, а Трамп не має наміру заплющувати очі на економічний шпигунство Китаю. Тим більше, у США не вважають, що китайська "єдина доля людства" – це і доля американців. Американці мають свій погляд на свою долю, і вони не згодні визнати диктат Китаю.

Сі Цзіньпіну довелося з цим погодитись, як і з тим, що Трамп не дозволить КНР встановити глобальний контроль над рідкісноземельними металами і, тримаючи їх у кишені, диктувати свою волю США та всій планеті. Ці метали є ключем до нанотехнологій і до всього такого. Хто володіє ними, той робитиме глобальну політику, навіть якщо не дуже вміє їх добувати і не до кінця розуміється на нанотехнологіях. З другим КНР має проблеми, чим і користується Трамп. США не хочуть допустити, щоб КНР став глобальним диктатором або "собаком на сіні", як аборигени на планеті Пандора у фільмі "Аватар", знятий "імперіалістами" США у 2009 році.

У цьому відмінність підходів – у США можна критикувати імперіалізм, у КНР не можна навіть думати про критику комунізму. Тому китайська версія "єдиною доля людства" і не влаштовує американців та європейців.

У результаті Трамп одразу після інавгурації став підписувати договори з іншими країнами, що видобувати рідкісноземельні метали вони будуть лише за участю США, але не з КНР. Україна була першою у списку не лише за збігом обставин, а й тому, що в США знають – єврейська та китайська мафії – це крутіше і не так романтично, ніж розрекламована італійська мафія. Нині у цьому списку Австралія, Аргентина, Японія, Корея та інші.

Москва швидко зрозуміла, чому дме вітер із США в Україну. Вже навесні стала публічно пропонувати Стіву Віткоффу рідкоземи РФ і намагатися вписати це в трампові умови по Україні. Формат був безглуздим та недоімперським – дозвольте нам захопити Україну, а ми за це дозволимо компаніям зі США видобувати їх не лише в РФ, а й в окупованій Україні. Непублічно вела подібні розмови з Пекіном, щоб не втратити його довіру. Пекіну такі ігри Москви не імпонували, судячи з того, як він улітку обмежував оборот юаня в РФ і ставив бюрократичні перепони у торгівлі з нею.

У Вашингтоні і Пекіні однаково відчувають бридливість щодо Московської недоімперії, що надривається, але по-різному бачать її фінал.

Негібридна фаза війни у форматі – віднімати в України території потроху, але щодня триває з 2024 р. Москва готова продовжувати в такому форматі ще років зо два-три, але заважає Трамп, який говорить про мир, який організовує переговори та санкції у вигляді мит за торгівлю з РФ. Не тільки Трамп, а й інші причини змушують Пекін інакше поглянути на ситуацію і починати шукати варіанти, як зблизити зі США позиції щодо фіналу РФ. Зрозуміло, при цьому Політбюро ЦК КПК не випускає з голови нафту, газ та деревину з РФ, глобальні рідкісні і всю спільну долю людства.

Були різні впевненості очікування, що після зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна таке зближення стане майже публічним фактом. Повернувся постулат "Сі Цзіньпін може одним дзвінком у кремль зупинити війну", як він зробив це у січні 2022 р. у випадку з Казахстаном, але не зробив у лютому у випадку з Україною. Але в громадську площину так нічого і не "вибігло", що було загалом очікувано.

Зате вже 31 жовтня мешканці кремля повідомили, що мішустін прилетить до Пекіна 3 листопада "на 30-ту регулярну зустріч глав урядів РФ і КНР" і буде там два дні. У цьому форматі він має зустрічатися з Лі Цяном, головою Держради, але вже анонсовано, що його прийме Сі Цзіньпін. "Регулярна зустріч" - це погане маскування того, що Сі Цзіньпін викликав мішустіна, або кремлівці самі впросили його прийняти. Тема зустрічі очевидна. Незабаром стане зрозуміло, чи буде це видачею вказівок кремлівцям чи спробою тих розвідати, про що домовилися та не домовились із Трампом. Перше, за деякими ознаками, ймовірніше.

Поки що власна позиція кремлівців зводиться до того, що здайте нам Покровськ та Куп'янськ, бо "путін" і пропаганда вже сказали "армія РФ їх захопила", і ми будемо готові одразу провести нову зустріч у Стамбулі. Можливо, погодимося навіть на заморожування лінією вогню, як вимагають Америка та Європа, але за умови, що Україна пообіцяє надати російській мові статус державної, перейменувати міста Дніпро, Кропивницький та інші, цю умову озвучив мединський, і не перейменовувати УПЦ МП у РПЦ. Інший їхній аргумент для здачі Куп'янська та Покровська – це вирівняє фронт і його буде легше моніторити під час перемир'я.

Окрім термінового виклику мішустину до Пекіна є ще один показник, що Трамп та Сі Цзіньпін якось зблизили погляди на фінал війни та РФ. Це пост Трампа в "Соцправді" про початок США ядерних випробувань через дії деяких "інших країн", який він помістив відразу після зустрічі ще в Кореї або на шляху з неї. Трамп сколихнув ним усіх, особливо ООН і РФ, при тому, що жодної держави в ній не названо. Але чомусь саме на Москві відразу задимилися шапка-вушанка з кокошником і розпочалася кампанія "Наша відповідь Трампу". Кампанія стримана, без ядерного попелу кисельова, як за Обами.

У Москві чітко усвідомлюють різницю між Обамою та Трампом. Він має репутацію хлопця, який обіцяв побудувати стіну на кордоні з Мексикою і побудував. Після закінчення його першої каденції навіть не симпатизують йому, але об'єктивні аналітики одностайно визнали – Трамп слово тримає. Тому кремлівці дуже акуратні і з трепетом чекають, що в понеділок скаже Сі Цзіньпін про це мішустіну.

Трамп не мав зовнішніх причин так екстрено оголошувати, вилітаючи з Кореї, про початок ядерних випробувань і просити Венса підтвердити, що він не жартує. Це перший випадок в історії, коли президент з борту літака оголошує чи не ядерну війну.

Балаканину "путіна" та інших про випробування "Буревісника" та "Посейдона" як причину можна опустити. По-перше, Трамп вже реагував на неї фразою про субмарину США біля берегів РФ у форматі: яке питання, таке і відповідь.

По-друге, "Буревісник" та "Посейдон" – це нічого такого, що варто було б уваги. Міжконтинентальна ракета "Буревісник" з ядерною боєголовкою - це минуле століття. Ще більш минулий, ніж танки та літаки у російсько-українській війні. Що таке "Посейдон" у кремлі і самі ніяк не визначаться - це звичайна торпеда з ядерною боєголовкою або міні-субмарину без екіпажу, тобто підводний дрон, який є і в ЗСУ. В обох випадках це лише загроза окремим кораблям та причалам. Не більше. Схожий на снаряд з ядерною начинкою для звичайної гармати.

Військово-технічного ноу-хау у цьому немає. Натомість є взаємне бажання у Сі Цзіньпіна та Трампа припинити цей ядерний шантаж Москви раз і назавжди. У Сі Цзіньпіна вона може бути не меншою, і навіть більшою, ніж у Трампа, оскільки КНР, на відміну від США, реально і протяжно межує з РФ.

Денуклеарізація РФ до рівня мирного атома під наглядом МАГАТЕ на зразок Ірану – це реальна і вагома основа для зближення поглядів США та КНР на майбутнє РФ. Раптове рішення Трампа про початок випробувань ядерної зброї, екстрено і в такий незвичайний спосіб оприлюднене, показує, що цього зближення було досягнуто і президент почав кувати залізо вже на борту літака, не питаючи думки Конгресу.

Це мало справити гарне враження на Сі Цзіньпіна та його Політбюро, і переконати: з Трампом можна вести серйозні справи.

У сенаторка-демократка Мейзі Хіроно, її народила 1947 р. у Японії громадянка США, відразу заявила: такі випробування – це дорого, до 150 млн. за штуку, краще пустити гроші щось інше. Її слова навряд чи зустрінуть велике схвалення в контексті того, що Демпартія в Сенаті відкинула 28 жовтня пропозицію республіканців затвердити бюджет і скасувати шатдаун, а обговорення "священної" карти Обами залишити на потім. У Палаті представників бюджет затверджено і все зависло в Сенаті, а американці зазвичай не скупляться на безпеку і 150 млн на те, щоб поставити на місце росіян, - це не тема для довгих дебатів.

Зате конгресвумен-республіканка Ганна Луна, призначена зв'язковий з кремлем і забрала у Дмитра всі шоколадки, теж відразу закликала завдати "ядерного удару" по шатдауну і підтримала Трампа. Якщо Місяцю під час поїздки до Москви не сподобається позиція кремлівців щодо ядерного роззброєння та України, то вона закличе і до "ядерного удару" по РФ. Московитам, вихованим на "Десяти ударах Сталіна", варто вже починати вивчати "Десять ядерних ударів Трампа" від Місяця. В електоральних демократіях можна говорити все, що хочеться і боятися лише залишитися незрозумілими масами, що не смертельно.

Історично і ситуаційно США роль першої скрипки у справі денуклеаризації РФ. З понеділка в гру вступить КНР, і якщо Москва упиратиметься, то Сі Цзіньпін теж зможе претендувати на Нобелівку за ядерне роззброєння РФ. У ролі оркестрової ями виступає ООН, і в ній команда Гутерріша може стати третьою скрипкою. Особливо якщо хоче, щоб апарат ООН не зник у процесі її реформування, про який знову незабаром згадають.

Імовірно, що Трамп і Сі Цзіньпін домовилися ще й про те, що Пекін не сильно обурюватиметься, якщо режим чавістів у Венесуелі раптово впаде і поставиться до цього спокійно, як і до падіння націонал-соціалістичного режиму Асада. Для цього 31 жовтня "вибігло" у "Вашингтон пост" - розвідка США знає, Мадуро відправляв до Москви, Пекін і Тегеран листи про військову та іншу допомогу. Москва навіть завершила у липні будувати у Венесуелі завод із випуску патронів для "Калашнікова", який вона зводила близько 20 років.

Публікація у "Вашингтон пост" очевидний тролінг Білим будинком кремлівців, що ви робитимете, якщо армія США висадиться у Венесуелі? Надішлете флот чи оголосіть нам ядерну війну? Це питання все частіше постає у ЗМІ. Пєсков, відповідаючи 29 жовтня нею, зміг лише сказати: "все має бути з міжнародного права". Білий дім, після зустрічі в Кореї, чомусь дуже захотів почути це від нього ще раз і більш розгорнуто. У тому, що Пекін та Іран нічого не зроблять для порятунку режиму Мадуро, як не зробили і для порятунку Асадового режиму, у Білому домі не сумніваються.

У Білому домі мало сумніваються, що й Москва нічого не зробить для порятунку Мадуро, але цікавляться питанням, якщо війська ЄС та Великобританії увійдуть до України, то РФ розпочне ядерну війну чи ні? У понеділок Сі Цзіньпін надасть поради щодо цього мішустину і порекомендує зайняти правильну позицію. Він надасть їм повну свободу вибору, але попросить зважати на думку Політбюро ЦК КПК та 100 млн. її членів. Комуністів у КНР майже стільки, скільки виборців у РФ.