Смерть Парубія в обмін на тіло полеглого сина? Версія убивства

Суцільне паралічне синкопе й задерев’яніння викликає озвучений сюжет убивства Парубія.

У 52-річного кілера загинув син на війні. Як у тисяч інших людей. Тіла нема. Як у тисяч інших людей. І це ж треба було чоловікови дожити до 52 років – аби свою трагедію, втрату сина, відчай, батьківське горе спрямувати не у волонтерство, не у допомогу армії, не в суспільне благо, не в опіку зболеної родини, не в щось активне і пасіонарне, і навіть не в помсту ворогові – а в спілкування з російськими феесбешниками на предмет "ми тобі труп сина, а ти нам труп українського політика взамін". Причому принцип відбору жертви вбивства – на власний розсуд кілера. "Вбий нам будь-кого з відомих українських політиків, без різниці кого, сам вибери", - сказали російські замовники 52-річному чоловікові, який утратив сина на війні з російськими загарбниками.

І звісно, що батько українського героя поворушив мізками і кого собі вибрав як рандомну жертву вбивства – звичайно, патріотичного політика з табору проукраїнських сил. Лише тому, що він мешкав неподалік. Львів’янин, чий син поліг у війні за незалежність, маючи довільний вибір, кого вбити взамін за синове тіло, вибрав не кого-небудь, а діяча з когорти проукраїнських державників.

Отак-от.