Шкільне харчування: досягнення і недоліки через 5 років після початку впровадження реформи

З початком нового навчального року в нашій країні тема шкільного харчування знову повернулася в новинну стрічку. Жвава дискусія точиться у спільнотах батьків та організаторів освіти. Її градус подекуди навіть вищий за питання безпеки навчання під тривалими обстрілами московитських нелюдів.

Це можна пояснити тим, що в регіонах, які є відносно безпечними, шкільна тарілка цікавить громаду більше ніж глибина та наявність достатнього простору в сховищі. Вочевидь, ці дві проблеми є неспівмірними; пріоритет заходів безпеки завжди був і залишатиметься головним.

Що ж можна додати до обговорення досягнень і недоліків харчування школярів через 5 років після початку впровадження реформи? І чому я вирішив долучитися до дискусії?

Багато хто з моїх друзів і читачів знає про мою участь і внесок у реформу. Він полягав у розробленні державних вимог до шкільного харчування. Ще на підготовчому етапі, враховуючи самий різноплановий міжнародний досвід, була зрозуміла низка викликів, які очікували нас на передбачувано складному шляху змін.

Частина комплексних проблем була ефективно подолана, але слід визнати, що багато старих викликів залишаються. До того ж, з’являються нові непрості завдання через поширення безоплатного харчування на всіх школярів з 1-го по 11-й (12-й) класи середньої школи.

Наступні важливі напрямки реформи лишаються в центрі уваги та потребують продовження запланованих заходів та їхнього вдосконалення у разі недостатньої ефективності:

Забезпечення здоровими сніданками та обідами дітей і підлітків у закладах освіти наразі отримує ту увагу, на яку заслуговує. І це добре, з усіх кутів зору на "проблему". Звісно, це передусім наслідок послідовної політичної волі Олена Зеленська. Потрібно зберегти це досягнення і після вірогідної повоєнної зміни влади.

Поліпшення обізнаності та прихильності до здорового харчування серед молодого покоління демонструє помітну позитивну тенденцію, що підтверджують відгуки в соціальних мережах. Але усвідомлення вибору харчування значною мірою залежить від виховної роботи в конкретному закладі освіти. Десь проводяться креативні заходи та навчання, в інших місцях до цього ставляться формально.

Задоволення привабливістю та смаковими якостями шкільних страв напряму залежить від сумління "матеріально відповідальних" осіб і професійності кухарів. Перше потребує уваги з боку правоохоронних органів, зокрема, у вигляді реагування на сигнали школярів та їхніх батьків. Друге безпосередньо пов’язане з якістю навчання та матеріальною мотивацією кухарів. У звітах йдеться про 9 000 спеціалістів, які пройшли навчання. Бракує незалежної оцінки якості такого навчання і, особливо, новин про підвищення зарплатні працівникам шкільних кухонь.

Фінансове забезпечення та модернізація матеріально-технічної бази системи шкільного харчування набули небачених раніше і справді неочікуваних масштабів. Більше 14 млрд гривень виділяється з державного бюджету для забезпечення щоденною гарячою стравою всіх учнів середньої школи. Додатково плануються значні суми з місцевих бюджетів для забезпечення відповідності поточному рівню цін на харчові продукти.

Вже проведено ремонт та переоснащення понад 1800 харчоблоків у закладах освіти в різних регіонах України. На ці потреби також виділяли кошти за рахунок субвенції та місцевих бюджетів.

Багато грошей на нове шкільне харчування, здавалося б, вирішує багато старих проблем. Але ми не можемо виключити досить високу ймовірність їхньої нецільової витрати. Навряд чи у разі забезпечення їжею дітей корупціонери повернуть назавжди втрачене сумління. Тому потрібне адекватне посилення контролю громади над тим, що відбувається з якістю та поживністю харчування в кожній школі.

Дотримання нових норм, приготування їжі лише з корисних харчових продуктів та пропозиція виключно здорових перекусів є основою реформи шкільного харчування. Саме в цьому реалізується унікальна можливість держави створювати умови для безальтернативного здорового вибору в шкільному середовищі. Там забезпечується повне табу на шкідливі продукти: забороняються сосиски, ковбаси, солодощі, консерви тощо, обмежується вміст солі, цукру та жиру.

Лишається відкритим питання контролю за дотриманням норм і обмежень під час організації шкільного харчування. Зі звітів Держпродспоживслужба можна зробити висновок, що цей поважний орган оцінює лише дотримання санітарно-гігієнічних норм та виносить відповідні приписи у разі порушення. Служба ще затверджує шкільні меню. Але ж оцінити літери на папері – це не те саме, що морквину із запіканкою на тарілці школяра. Мені особисто не відомі випадки виявлення порушень щодо перевищення, або навпаки недостатній вміст продуктів/інгредієнтів у стравах.

Забезпечення оптимального графіка харчування всіх учнів школи є досить складним викликом для багатьох закладів освіти. Розміри та пропускна спроможність їдальні, які не відповідають кількості школярів, можуть стати справді великою проблемою. Вочевидь, швидко нівелювати її вплив можна лише за допомогою продуманого й гнучкого графіка перерв. Критично важливо, щоб діти та підлітки мали час не лише щоб постояти в черзі, а й щонайменше 20 хвилин на сам прийом їжі.

Поліпшення стану здоров’я дітей та підлітків, а через них - досягнення кращих показників у навчанні, є головною метою реформи шкільного харчування. Наразі відсутні дані, які дозволяють оцінити зміни у поширеності зайвої ваги, ожиріння, діабету та серцево-судинних захворювань, а також фізичних і когнітивних показників учнів.

Без проведення відповідних досліджень вкрай важко буде об'єктивно судити про успішність реформи. Можна передбачити непрості виклики під час проведення необхідної оцінки. Нам бракує відповідних експертів на національному рівні, підготовка фахівців сильно відстає від реальних потреб.

Водночас, наявні можливості та ресурси використовуються у досить закритій спільноті офісів, проєктів та органів влади. До цього кола дуже непросто потрапити спеціалістам, які мають компетентності та власний погляд на доцільність проведення об'єктивної оцінки ефективності тих чи інших заходів у межах реформи шкільного харчування.

Незважаючи на різноманітні старі та нові виклики, реформа шкільного харчування продовжує впроваджуватися. Ми, батьки та реформатори, працівники закладів освіти та контролюючих органів, громадські активісти, інфлюєнсери та журналісти, мусимо підтримати зміни, які, без сумніву, позитивно впливають на здоров’я наших дітей. Водночас не забуваємо, що справжні якісні зміни можливі лише завдяки спільним зусиллям.