Розкол РПЦ і Константинополя. Який сценарій уготований Україні? Думка Андрія Зубова

16 жовтня 2018 10:54744

Російська православна церква заявила про розрив "євхаристійного спілкування" з Константинопольським патріархатом - материнською церквою. Причина - "беззаконне та канонічно нікчемне" рішення по Україні. За цією заявою відбулася низка інших кроків. Так, відтепер віруючим РПЦ заборонено молитися в церквах, що належать Константинопольському патріархату, зокрема, на горі Афон, в Стамбулі, на Криті та інших святих місцях.

Чи означає це, що відтепер РПЦ можна назвати розкольниками? Як будуть розвиватися події далі? Що відповість Константинополь? Чи можливе силове протистояння в Україні? Своєю думкою про це в бліц-інтерв'ю UAportal поділився російський історик і опозиціонер Андрій Зубов.

- Як з формальної точки зору тепер виглядає РПЦ? Чи можна їх назвати розкольниками?

- Це називається церковною мовою "відхід у схизму". Коли розривають стосунки з материнською церквою, це відхід у схизму. Так само було, коли Константинополь в 1054 році розірвав відносини з Римом, коли Російська церква, Московська, розірвала відносини з Константинополем в 1458 році - так званий "Заповіт митрополита Іони".

Те ж саме відбулося і зараз. Але просто світ став зовсім іншим. Люди мобільні, люди їздять, люди відвідують всі святині Греції, і Афон, і Крит, які юридично підкоряються Константинополю, і інші місця. І сподіватися на те, що ця схизма буде прийнята російським православним суспільством - це абсолютно нереально.

А для України це означає ще одну дуже важливу річ. Дуже багато церковних громад залишалися в Московській патріархії, бо Московська церква була визнана вселенським православ'ям, а, природно, Київський патріархат не був визнаний і багато хто не хотів ставати самі схизматиками.

Читайте також: Філарет підтвердив "немислимі" доходи РПЦ від України

Але коли тепер українські громади взяті до Вселенського патріархату, то дуже багато тих в Україні, хто залишаються в лоні Московського патріархату, будуть думати, чи варто залишатися з схизматичною церквою чи переходити у світове православ'я.

Я думаю, що перехід громад з Московського патріархату в Константинопольський патріархат в Україні поступово набиратиме силу.

І це, звісно, величезна помилка Мінського синоду, що вони ухвалили таке рішення, тому що так вони найбільш швидким чином втратять свої парафії в Україні.

- Але погодьтеся, саме це рішення було досить емоційним. Чи говорить це про те, що УПЦ МП дійсно грала дуже важливу роль для Російської православної церкви?

- Ви знаєте, я не думаю, що це було рішення емоційне, тому що синод тривав за зачиненими дверима 7 годин. Всі, як то кажуть, емоції могли згаснути за цей час. Тобто це було досить продумане рішення.

Але, розумієте, ситуація полягає в тому, що, мабуть, виходу не було. Треба було або визнавати те, що зробив Константинополь, і домовлятися так, як домовилися Московський патріархат і Константинополь, скажімо, в Естонії, коли кожна громада сама вирішує, якої юрисдикції їй дотримуватися. Або вживати якісь подібні до нинішніх заходи. Але ці заходи, безумовно, будуть мати дуже згубну властивість.

- Чому так складно було визнати рішення Константинополя?

- Мені важко сказати, чому було складно визнати. Я думаю, що була дуже велика образа на Константинополь, що він діє, не дослухавшись до Московського патріархату. Адже не випадково Московський патріарх їздив до Константинополя, намагався, мабуть, умовити патріарха Варфоломія. Нічого не вийшло. Були й неофіційні емісари - і на Афон, і в Грецію, і в Константинополь. Але нічого не вийшло.

Читайте також: Томос для України: що буде з парафіями УПЦ МП

Образа - це поганий порадник. І ось ухвалене навіть в самому прагматичному плані, не кажучи про духовні аспекти, абсолютно помилкове рішення. Наслідки будуть, звичайно, погані.

- Якраз про наслідки. Як будуть розвиватися події далі? Чи відповідатиме Константинополь? Що буде в Україні? Чи можна очікувати якогось силового протистояння?

- Константинополь, звісно, може відповісти, але, знаючи мудрість Константинополя, думаю, він не буде відповідати. Тобто він не запроваджуватиме жодних відповідних заборон. І ті російські люди, які наважаться, як то кажуть, порушити встановлення Москви і причащатися або служити на Афоні або тепер в Україні, будуть допускатися і до причастя, і до служіння.

Я сподіваюся на це. Тому що інакше це було б занадто грубо, і нерозумно, і не схоже на Константинополь.

Що стосується силового варіанту, то я не думаю, що буде якийсь силовий варіант - власне, силовий варіант в російській державі. Я думаю, що вона не буде його використовувати. Хоча, якщо почнуться зіткнення прихильників різних церков в Україні, безумовно, Москва намагатиметься зіграти на цьому. Але сподіваюся, що вони не почнуться.

Читайте також: Як уникнути кровопролиття через Томос? Думка Дмитра Тимчука

І, нарешті, останнє. Річ у тім, що це менш помітно, всі давно забули. Естонія - не Україна, маленька країна. Але те ж саме було в Естонії. Так само Московська церква розірвала спілкування з Константинополем через Естонію в 1998 році. Але потім через кілька місяців все-таки вдалося домовитися, я вважаю, на абсолютно прийнятній основі. І з того часу в Естонії між православними Константинопольського патріархату і Московського патріархату панують цілком пристойні відносини.

- Ви вважаєте, подібний сценарій можливий і щодо України?

- Звичайно. Я думаю, що він єдино можливий, він єдино розумний. Все інше - це поглиблення конфлікту, це нікому не потрібно.

Автор:
Читайте також
×