Для прекращения огня Путину не нужен Трамп, или Украинцы в ловушке несуществующего выбора
Как и следовало ожидать, украинцы попали в очередную ловушку несуществующего выбора. Согласится ли Украина с фактическими условиями капитуляции перед Россией или же нам удастся смягчить условия так называемого мирного плана и сделать его более выгодным для себя? В том, чтобы именно эта тема обсуждалась сейчас, заинтересованы практически все политики и обозреватели. Одним нужно отвлечь внимание от коррупционного скандала, другим — доказать, что нынешняя власть не способна конструктивно договариваться с американцами. Многие из обычных людей отмечает, что украинцы уже не имеют силы и потенциала воевать, поэтому лучше согласиться на любые условия, чем продолжать сопротивление.
Далее текст на языке оригинала
В цій дискусії кудись зникає найголовніше питання — а чи збирається взагалі Путін погоджуватися із будь-якими умовами миру. Зникає саме тому, що відповідь є очевидною. Путіну всі ці перемовини нецікаві. Ну або цікаві тільки з точки зору продовження війни під час мирних перемовин або уникнення нових американських санкцій. Тому що якщо хтось дійсно зацікавлений у завершенні війни, він погоджується на припинення вогню і вже потім проводяться мирні перемовини. Незгода Путіна із припиненням вогню і є чітким індикатором, що жодні мирні перемовини не призведуть до результату. Бо в них немає Росії та її зацікавленості.
Тому нинішні перемовини очікує доля сумнозвісної угоди про мінерали. Вони відбуваються тільки тому, що Кіріл Дмітрієв підсунув Стіву Віткоффу ідіотську чернетку у сподіванні запобігти санкціям проти російської нафти. А некомпетентні співробітники Трампа вирішили підкласти на стіл американського президента цей папір, щоб догодити його марнославству і вірі , що війну можна швидко закінчити, а Нобелівську премію отримати.
Будь-яка конкретна розмова покладе край цим спекуляціям. І не тому що угода буде підписана чи не підписана США та Україною. А тому що будь-яку угоду не підпише Росія. А без Росії ніякого фіналу війни не буде.
Коли ж прийде момент, який Путін сприйматиме як момент завершення можливостей знищувати Україну і окуповувати її території, коли російській президент потребуватиме припинення вогню, йому не потрібний буде у цьому процесі жодний Трамп. Бо зміниться сам підхід Путіна, зміниться його риторика.
Коли це відбудеться, у якому році виникне таке вікно можливостей сьогодні не знає ніхто — навіть сам Путін. Але це буде залежати і від західного тиску на Росію, і від української готовності опиратися агресії надалі.
Ну і від наявності здорового глузду.