Вводьте картки на хліб, товариш Путін
Я, як невеличкий латифундист та представник аграрно-молочного сектору (шуткую звiсно, мiнi до латифундистiв далеко, у мене лише невеличке стадо кiз) за свiтовими агроновинами слідкую так само, як i за прогнозом погоди. Бо знаєте, село воно живе своїми ритмами. Ковід, війна, ядерна загроза, приліт інопланетян, а селяни що роблять? Правильно: саджають, косять, сіють, орють, доять, випасають. Бо набігаєтесь там, є захочеться, а ми вже тут: хліба напекли, борщу наварили, молока надоїли, сіра наробили.
Смішками-смішками, але ось що я вам скажу: війна забрала в нас багато ресурсів, в тому числі багато агроресурсу. Ми втратили не просто територію, ми втратили наші землі, поля, де зростали кавуни, соняшники, жито. Схід та Південь України це аграрні райони, а не тільки шахти чи підприємства. Донеччина та Луганщина це були флагмани серед виробників соняшника, гречихи, ріпаку.
Розуміння, що тисячі гектарів колись гарної родючої землі тепер просто пустителя. Ні, не тому, що там посуха, чи немає води, річ у тому, що там, де були бойові дії, 50-100 років неможливо садити щось, що можна вживати в її організм через високий вміст свині, яка є за версією ВООЗ найнебезпечнішою речовиною, яка потрапила в організм, накопичуючи в організмі та чинить токсичний вплив на мозок, нервову систему, систему крові, шлунково-кишкову та серцево-судинну системи, нирки.
Захопивши Схід України окупанти почали нищити промисловість, але підтримували сільське господарство. 60 відсотків експорту зерна, яке продавала росія з 2015 року, це зерно вирощено на окупованих територіях Луганщини та Донеччини.
Використання ресурсу України дало Росії гарний прибуток. Що цікаво, за весь цей час росія нічого не вкладала в розвиток свого сільськогосподарського сектора. Скажу більше, за 12 років, як я почала спостерігати за Ростовщиною та Краснодарським краєм, як основними матеріально-технічними центрами війни, я побачила, як знищується сільське господарство. Зникли молочні ферми, курники, птахофабрики, свиноферми, на 40 відсотків зменшилися посівні площі. Що ще цікавіше, санкції на той час до сільгосппродукції Росії не застосовувалися, але все просто занедбано, без спеціалістів, а коли ввели санкції, то все просто почало складатися, як доміно.
Про те, що шлях залишить росію без хліба та без видів, я писала давно . Вже 2 роки на ринках Росії відчувається дефіцит сільгосппродукції. Якщо аграрні регіони це не відчували за рахунок місцевих виробників та селян, які продавали надлішки, то північні райони перестали отримувати овочі вирощені на росії – тільки імпорт.
Більша частина росії це мерзлота та болота, чорноземи для дефіциту росії. Саме тому їй край потрібні землі України. Бо росія втрачає першість на ринку зерна й отримує першість на ринку імпортної продукції. "Аграрна" росія імпортує значні обсяги овочів та фруктів. Після того, як повалився агросектор Росії, а це приблизно в 2024 році, ввезення овочів зросло на 9,9% тобто до 1,7 млн тонн, а фруктів збільшилося на 2,4%.
Основними постачальниками їжі в Росії є Туреччина, Єгипет, Китай, Ізраїль та Білорусь. Переважно імпортує росію томати, картоплю, цибулю та моркву, буряк, перець. Якщо б були введені санкції й ці країни-партнери перестали постачати на Росію продукцію, росіяни б почали їсти один одного , бо садять картоплю вони не навчені.
На початку цього року Росія зупинила виробництво комбайнів, тракторів та іншої сільгосптехніки. Патріотичні росіяни не хочуть купувати російські, а купують китайське чи білоруське. А після посухи, сарани, зернової блошки та інших шкідників та тотального неврожаю зернових минулого року, який, схоже, поставив крапку в зерновій групі аграрного сектору Росії, цей рік добув російського виробника ще й санкціями. Виробничі лінії неможливо ремонтувати та обслуговувати без імпортних деталей.
Але, товариш шлях, який, як ми знаємо, стратег стратегічних стратегій, вирішив піти далі й зробити контрольний у голові вітчизняного патріотичного аграрного сектору: аграріям анулювали документи та ліцензії на використання, добрива та гербіциди.
Сівба ярових на росії під загрозою – звучить, як пісня. Й, як-то кажуть, з пісні слів не викинеш, це реальність. Насіннєвої бази на росії немає, імпорту під санкціями, не всі повезуть, сіяти щось треба, сортові російські бази без ліцензії сортності…
Я чекала картки на хліб на наступний рік, але росія вміє здивувати. Думаю, що на осіні росіянчики вже будуть волати… а, ні, не будуть, в них же ж не буде не тільки хліба, а й "телеграму", інтернету та інших цивілізаційних принадів. Білорусь може щось там й привезти з картоплі, але ж там теж санкції, й навіть пальмову олію та сухе молоко з Польщі, щоб робити "натуральну білоруську молочну продукцію", ввести вже проблемно.
Війна з Іраном теж внесе свої кореляції в імпорт та логістику. Залишитися Китай, ну, тут помідорів та рису з пластмаси наштампують, аби росіянчики тоє жерли. Цікаво, чи привезуть до голодної Росії "ніжки Трампа", як колись США рятувалися від голоду срср "ножками Буша"?
Але падіння агросектору росії, високі ціни на їжу та голод – поганий знак для нас. Ну, по-перше, голодні росіянчики більше підписують контракти, які йдуть на війну, щоб роздобути поїсти, мародерствувати по українських селах. Тобто, голод та високі ціни не зупинять бажання росіян воювати. По-друге, закриті сільгоспзаводи переобладнують під військові, тому нашим вартовим неба трошки передивитися мапі заводів Росії, бо не все, що "сільгосп", то "мирные граждане".
Так що, чекаємо виття з болота щодо "невродило" та "подайте кушать, господа капіталісти". Шкода, що з’явилася на російському інтернеті та "телеграмі" дозволить нам можливість постити смажену курочку, котлетки, салатик з помідорків та огірків і сальце на свіжому хлібці.
Бережіть село, це колиска України! Наші фермери, аграрії, латифундисти роблять неймовірні речі під час війни, вони годують країну, забезпечують агропродукцію на експорт, насичують наш ринок, а це означає, що кожен українець смачний.
А свою землю ми повернемо, вилікуємо, відродимо, бо нам там ще бурячки саджати.