Останній шанс Трампа: чому президент США поспішає
Отже, Трамп "хотів би", щоб російсько-українська війна завершилася через місяць. І, ймовірно, буде тиснути на Зеленського. Але виникає питання "а що якщо ні?"
Відповідь – зміна формату і втрата Сполученими Штатами ролі "лідера процесу". Чому? Коротко нагадаю, що писав і говорив неодноразово, щодо мотивації Трампа. Для нього завершення (точніше заморожування) даної війни під своїм "керівництвом" переслідує три основні цілі:
- Заробити на обох сторонах. З Україною вже є угода про ресурси, вкрай вигідна для США (щодо України утримаюся від оцінок), є пропозиції від РФ щодо економічних програм. І є (в тому числі в пунктах мирних планів) можливість розпоряджатися частиною грошей на відновлення України. Профіт.
- Підтвердити справедливість тези America First. Не з точки зору морального лідерства – аж ніяк. А з точки зору формування майбутнього світового порядку і конкуренції з КНР. Якщо США і тільки США є ментором і модератором процесу, то місце інших геополітичних гравців – умовно "в глядацькій залі". Ну, або, в якості гаманців, які платять за виставу MAGA.
- І знову конкуренція з КНР – "зіграти в Росію проти Китаю". Тобто використовувати програми співпраці з РФ, щоб посилити (в регіоні) Кремль і підштовхнути його до виконання ролі сили, що стримує зростання впливу КНР.
У цій формулі в переговорах щодо припинення війни немає місця іншим гравцям. У тому числі державам Європейського Союзу. Вони просто повинні "платити і мовчати".
Але в такій формулі є слабке місце. Нагадаю, що після виборів у першій заяві про завершення російсько-української війни Трамп давав оптимістичні терміни і писав, що "голова Сі допоможе". Китай дійсно зацікавлений увійти в процес. Але не як молодший партнер США, а на рівних. Точніше, сформувати разом із США та іншими зацікавленими сторонами умови заморозки, що задовольняють усіх. Але це вже не MAGA.
І саме тому Трамп почав поспішати восени. Це його останній шанс "вирішити по-своєму", оскільки:
- Тема України вже піднімалася на зустрічі Трампа і СІ. І якщо США не просунуть свій формат, вона стане предметом обговорення під час візиту американського президента до Пекіна.
- Європейські держави, не на жарт збентежені політикою Трампа, досить швидко намагаються трансформувати свою зовнішню політику і зробити її менш американоорієнтованою.
- Російська економіка все більше стає залежною від китайської. І при проходженні умовної "точки неповернення" КНР може спробувати вирішити питання по-своєму, вже без урахування інтересів Трампа.
Візит президента США до Пекіна має відбутися в квітні або на початку травня. Саме тому Трамп так "хотів би", щоб переговори пройшли і закінчилися конкретними результатами протягом місяця - до його поїздки до СІ.
У той же час КНР активізувала свою політику в цьому напрямку. Включаючи контакти з українською стороною і навіть символічні рішення. Як надати допомогу енергообладнанням Україні.
Але тут важливо інше – США ведуть планомірну політику по знищенню старого світового порядку і старої системи. Це вкрай невигідно Пекіну. І не вигідно ЄС. Тому КНР у питаннях російсько-української війни скоріше схильна використовувати саме старі механізми – широке обговорення і формування багатосторонніх форматів. Це не тільки про війну, але це і про демонстрацію більш адекватного (з точки зору ряду держав) ніж американський підхід.
Таким чином, Трамп поспішає. А в Пекіні був канцлер Мерц. І ось цитата Сі, яку наводить Сіньхуа: "КНР, важливо забезпечити рівноправну участь усіх сторін і закласти міцну основу для миру, врахувати законні інтереси всіх сторін і зміцнити прагнення до миру, забезпечити загальну безпеку і вибудувати міцну архітектуру миру".
Тому я не буду надто здивований, якщо через місяць ми побачимо досить близькі позиції Китаю і держав ЄС. Трампу це не сподобається. Але важелів впливу у нього стає все менше. Аж до ключового – "тарифів" його імені.
І я не здивуюся візиту української делегації до КНР (думаю, на рівні міністра закордонних справ) в найближчі 8-10 тижнів. Можливо, з кимось із наших європейських партнерів, які активно працюють з Пекіном. Наприклад, Польщею.
Це, як мінімум, логічно. Якщо цього не зробити, то МЗС може сміливо розписатися у своїй профнепридатності. Адже відомство існує для того, щоб, зокрема, говорити з тими, хто виявляє інтерес до твоїх проблем і можливостей.