Пенсійні афери жителів ОРДЛО: почалося полювання на "своїх"
Я багато пишу про пенсіонерів та ВПО з ОРДЛО. Скільки про це пишу, стільки мені й прилітає "на горіхи". Бо тема про те, як ОРДЛО 10 років викачувало з Пенсійного фонду України та з Державного бюджету України мільйони, дуже незручна, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву".
Пенсіонери та ВПО з ОРДЛО лаяли мене, щоб не писала, бо ж це викриває усі ці схеми, чиновники, бо це викривало їх злочинну бездіяльність чи навпаки, діяльність, родичі пенсіонерів та ВПО, які мали зиск зі своєї рідні, навіть блогери, що якимсь чином мали відношення до ОРДЛО, вимагали мене розстріляти, посадити, закрити рота.
Писати на зручні теми – бути з грошима та у фаворі влади. Братися за незручні теми – очікуй зневаги та погроз!
Але знову й знову, я повертаюся до того, як з 2014 року в ОРДЛО був створений бізнес на війні та окупації, який зробив деяких адвокатів, співробітників Пенсійного фонду та мешканців ОРДЛО доларовими мільйонерами. Й мене досі бентежить питання, чому СБУ при наявності усієї інформації це не зупинило, ні з боки мешканців ОРДЛО, ні з боку причетних посадових осіб з владних кабінетів України.
Я написала десятки дописів, розвінчуючи ці схеми, а… "воз и ныне там", тільки міняються візниці. Скільки грошей осіло в кишенях "решал" та "бабковозів" ОРДЛО? Грошей українців. Бо ж ви знаєте, як в Україні працює пенсійна система, то гроші в кишені мешканців ОРДЛО витікали річками.
Як так сталося й хто винен? Ну, поки ніхто не хоче шукати відповіді на ці питання. Але мені болить, болить, бо реальні ВПО, хто реально покинув ОРДЛО, реально вибрав Україну залишивши там усе, залишилися зламані та зраджені, бо на них не вистачило коштів, саме через те, що статус ВПО давали будь-кому з пропискою в ОРДЛО, не зважаючи, чи живе він там, чи виїхав.
Я просила, щоб законодавчо розділили реальних ВПО та тих, хто живе в ОРДЛО й має право на соціальні виплати (пенсії, регрес, тощо). Але хто я така, якщо ці схеми приносили мільярди. Я писала про ці схеми десятки разів. Не дуже хочу повторюватися, але тому, хто хоче розібратися в цій темі, варто переглянути хоча б кілька моїх розслідувань.
В ОРДЛО це називалося "грабить хунту". В Україні це називалося – "соціальна підтримка наших людей там". Тобто ті, хто роками отримував пенсію за померлих, чи допомогу ВПО, вони розуміли, що роблять, діяли усвідомлено, насолоджувалися діями, безкарністю.
Їх я розумію, ми для них один день стали ворождою країною, хунтою, нациками. "Грабить хунту" це збуджувало, наповнювало адреналіном, давало переваги, солодке відчуття помсти та перемоги. Я не розумію тих, хто не забезпечив розділення ВПО на реально виїхавших, й не забезпечив їх усім – від житла до виплат, щоб вони стали на ноги, втратив усе, й на "отримувачів пенсійних виплат, які мешкають на окупованій території". Ті, хто надавав соціальну підтримку нашим людям там, не сильно розуміли ситуацію або ж… Зупиню свою фантазію на "не розуміли". А пенсіонери ОРДЛО це ж не тільки старенькі немічні бабусі, а й шахтарі, котрі йдуть на пенсію в 40 років, й які майже одразу стали "народное ополчение", тобто пішли вбивати українців.
А нас зрівняли. Тих, хто вибрав Україну й тих, хто вибрав "рєспубліку" та росію й назвав ВПО кожного, хто написав заяву та мав приписку Луганська та Донецька області.
В ОРДЛО почали зростати ієрархії тих, хто має право займатися пенсійним бізнесом. Простих людей, які зробив собі-повіз сусідок, одразу прибрали. В буквальному смислі, тобто вбили, підставили й посадили. "Бізнес" перейшов у руки впливових – адвокатів, представників влади.
Тих, хто возив пенсіонерів через лінію розмежування, називали "бабковози". Зазвичай це були перевізники, "рєшала" з бабками в одному авто не їздив. Скільки їх тоді поді загинуло в ДТП на дорогах Ростовщини?
Спочатку реально возили пенсіонерів, а потім, коли навели зв’язки з пенсійному фонді, банку та соцзахисті, тоді пенсіонери вже й не були потрібні. Усі оголошення містили головне: "без присутствия пенсионера".
Я ще можу зрозуміти бажання отримувати пенсію від України, хоча росія, країна-окупант, одразу почала виплачувати пенсії в ОРДЛО. Люди вважали, що вони заробили цю пенсію саме в Україні. Ось це дуже цікава позиція, шкода, що не має жодної телепередачі, де б розвінчували фейки та симулякри, які росія вкладала в голову мешканцям окупованих територій.
Більшість пенсіонерів ОРДЛО мала сумісний стаж в срср, УРСР. Більш молоді дійсно лише УРСР та часи Незалежності України. Усі їх "северные" їм платила Україна, бо взяла на себе відповідальність під час отримання Незалежності. Відповідальність за виплати пенсій, зарахування стажу роботи в срср, бо не бачила в цих людях нічого окрім – наші люди, українці. А ось ці "наші", на жаль, в критичній своїй більшості виявилися ворогами. Що ж, кожен отримав по справам його.
Життя в ОРДЛО зараз, без води, лікарів, без безкоштовного вугілля, без поваги та людяного відношення, це, мабуть й є та сама плата, яку росія щедро заплатила зрадникам за зраду.
За часів отримання двох виплат (від України та від росії) люди так звикли до "халявних грошей", що не цінували допомогу та ставлення України. Там так й казали: "пенсии, это то, что платит нам россия, а Украина платит нам дань".
От коли важко стало їздити за пенсіями, бо ж росія знову виконала мрії "народу Донбасу" й знищила саме ті міста, куди вони їздили, щоб отримувати виплати, то в ОРДЛО зненавиділи Україну ще більше, бо ж як це жити на одну пенсію. Зараз, коли в Україну може потрапити тільки "еліта" ОРДЛО, бо це дорого та довго, пенсійний бізнес перейшов до наступної гілки іерархії. Це міліція "республік", прокуратура "республік", "МГБ" "рєспублік". Ці люди вільно їздять в Європу та Україною, бо ж корупція – це ще один фундамент війни.
Але я колись писала: коли в ОРДЛО закінчяться "чужі", вони будуть полювати на "своїх". Так зване "МГБ лнр" злило у соцмережі данні одного з "решал", якого перед цим викинули з бізнесу. Це фактично "чорна мітка", бо після оприлюднення інформації така людина завжди їде на підвал.
Цитата: "Пенсионный бизнес в Свердловске – это афера на крови и слезах стариков. Сначала всё выглядело как "безобидная подработка" — отвёз пенсионера в фонд на Украину и заработал с четырёх людей. Но жадность быстро всё изменила. Так называемые "бабковозы" превратили это в настоящую криминальную схему: брали процент за прописку, откусывали часть пенсии, обналичивали чужие деньги, годами пользовались картами умерших людей.
Яцук Александр Николаевич, председатель сельсовета Ленинский, был одним из первых в этом грязном бизнесе. Через него проходили пенсионеры посёлка, а пенсионные дела на флешках брали прямо в Свердловском пенсионном фонде. В связке с ним работала директор к пенсионного Светлана Елисеева. Пока люди выживали на копейки и девять месяцев не получали пенсий, они делили чужие деньги. Но "бизнес" Яцука оказался недолгим. Ему дали выбор: или бросай перевозки, или прощайся с креслом. Конечно же он решил остаться в Ленинском совете, ведь и там хватает серых схем — особенно на угле".
Що ж, павуки у банці хай їдять одне одного, мені важливо лише оце свідчення, щоб люди зрозуміли, що усі ці роки я писала про тіньові оборудки з пенсійними коштами, в тому числі померлих в ОРДЛО пенсіонерів, які вперто не помічали ані в СБУ, ані в Пенсійному, ані в Мінсоцполітиці.