русский
Mixed

Як Лондон пристосовується до кліматичних змін. Інструкція забудовникам від мерії

Як Лондон пристосовується до кліматичних змін. Інструкція забудовникам від мерії
Як Лондон пристосовується до кліматичних змін. Інструкція забудовникам від мерії

Мерія британської столиці випустила інструкцію з "різкої зміни" в бік озеленення при подальшій розбудові міста. Вона разюче відрізняється від українських практик. Наводимо скорочений переказ.

В умовах зростання міста й екологічної надзвичайної ситуації потрібна різка зміна в тому, як забудова міст пов’язана з довкіллям. І це означає не тільки захист зелених і диких зон, а й посилення зеленої інфраструктури та екологічних мереж, пишуть Тексти, повідомляє Property Times.

Озеленення нової забудови має не просто зберігати, а й посилювати природу — "опісля" має бути кращим, ніж "до". Як це зробити?

Серед іншого, для всіх проєктів і поверхонь вираховується міський фактор озеленення (Urban Greening Factor, UGF), й бали визначаються, зокрема, за можливістю відведення води в разі повеней та паводків, які ставатимуть дедалі частішими (як ми й писали).

Найкраще для цього підходять такі поверхні:

  • лісові зони в місті
  • відкриті водойми
  • вологі екосистеми (wetland)
  • ділянки, вкриті травою багатьох видів, що створює екосистему

Додатково, але з меншою ефективністю, працюють:

  • зелені дахи (товщина ґрунтового субстрату щонайменше 15 см)
  • висаджування окремих дерев (площа ґрунту мінімум дві третини площі крони дорослого дерева)
  • клумби з квітами
  • сади

Ще меншу ефективність мають:

  • ряди кущів
  • висаджування окремих дерев із площею ґрунту менш ніж дві третини від площі крони
  • зелені стіни, коли корені рослин у ґрунті під ними
  • звичайні монокультурні газони

І нарешті, дуже малу ефективність в уникненні паводків дають:

  • проникні для води тротуари
  • незасаджені рослинами ділянки для утримання води
  • хлоровані басейни, фонтани тощо
  • водонепроникні поверхні

Висновок є очевидним: якомога більше зелені в якомога дикішому стані — запорука екологічної стабільності міста.

Мало висаджувати окремі парки — їхня життєстійкість залежить від наявності поряд більших і дикіших екосистем. Наприклад, у районі Берклі Хоумс відновлення парку Вудбері Даун дуже сильно залежить від сусідніх водойм (на карті англійською: reservoirs) у природному заповіднику Ветлендс поблизу.

Як досягти екологічної стійкості?

Під час розробки проєкту вони мають зосереджуватися не лише на збереженні наявних габітатів, а й на запровадженні нових екосистем там, де їх не було. Забудовник має створювати команди розробників, що нараховують професіоналів, які розуміють, як покращити біорозмаїття — інженери, архітектори, але також і ландшафтні дизайнери, біологи. Понад те, спеціалісти з маркетингу та продажів мають розуміти додану вартість життя поряд із природою для психічного та фізичного здоров’я майбутніх мешканців, а також їхнього загального добробуту, задоволеності життям.

Найважливіші принципи

Найважливішими є місця зі збереженою дикою чи напівдикою природою. При будівництві слід залучати екологів до команди розробників. Такі місця (заповідники, заказники) мають впливати на архітектуру поблизу — а не навпаки. Водночас слід уникати забудови впритул до них — має існувати буферна зона, в якій варто створити габітат, подібний до сусіднього напівдикого. Це має стати додатком: таким чином, замість загрози наявному габітату, він розшириться додатковою зеленою зоною. Не слід також планувати водовідведення в бік такого дикого чи напівдикого габітату.

Водночас слід не садити окремі дерева, а намагатися створити багаторівневу рослинність: трави, кущі, дерева. Дерева краще висаджувати не кожне окремо в окремому горщику або ямі, а пов’язаними між собою, об’єднаними ділянками. До того ж експерти мають обирати рослини з корінням на різній глибині, щоб вони не конкурували між собою, а натомість створювали в ґрунті кореневу мережу, яка утримуватиме його. Знову-таки, це мають бути в ідеалі водночас трави, кущі, дерева різних видів.