Якщо чуєте, "спорт, музыка, театр, творчество вне политики" – стріляйте на звук

Що ж, я вже казала: "Якщо чуєте, "спорт, музыка, театр, творчество вне политики" – стріляйте на звук, не важливо на мові чи на языке це сказано". Сьогодні я продовжу цю тему, бо не усі це розуміють, а росія розширює використання пропаганди через засоби культури.

В ОРДЛО постійно демонструють фільми про так зване "сво", де росіяни-герої, рятують "нарід Донбасу" від злих НАТО-бандеровців. Ці фільми знімають, що саме цікаве не на "освобожденном" Донбасі, а на росії, бо це безпечно. Росіяни переживають за свою безпеку під час зйомок пропагандистських фільмів, бо й "нарід" Донбасу нервовий за 10 років життя в російському гетто, й самі учасники "сво", не дуже люблять сучасне мистецтво, то можуть й гранату кинути в акторів.

Кіноіндустрія росії, це вже велика потужна машина для формування та трансляції пропаганди. Це було при срср, це залишилося при кожному з президентів росії, це стало більш відточеною, більш гострішою зброєю за часи путінізму.

Я вже писала про те, що російське суспільство виховано так, що на першому місці в них пропагандистські лозунги, на другому класова та національна ненависть, на третьому особиста ненависть до України.

Більш того, критична більшість росіян залежні від телебачення, шоу та кінофільмів й вірять у реальність кіносценаріїв та кіногероїв. Тобто, а я це бачила на свої очі, люди вірять у те, що кіношна "золушка" з російської деревні, приїхавши до москви, одразу зустрічає сина олігарха, а чесні російські менти та судді завжди захищають інтереси наріду.

Саме з російського кіно формувався світогляд мешканців Донбасу, щодо сучасного життя на росії. Виходячи з цього, святу віру в російське кіно носять саме пострадянські люди, які вірили в "подвиг" стаханова "героя" олега кошового та іншу кіноіндустріальну лабуду. Саме на пострадянську людину й розрахована "культурна" експансія росії.

Перше, що зробила росія на окупованому Донбасі, це шоу. Шоу з концертами купи російських зірок. Концерти газманово-кадишевих заполонили міста ОРДЛО. А ви кажете музика поза політикою. Саме музиканти росії агітували за війну, вбивства Українців, "сво" та підтримували й підтримують політику шовінізму й путінізму. Варто згадати "казки" співачки чичеріної, спрямовані на дискредитацію України.

Як доказ наведу допис з блогу ІС.

Як бачите, шоу-біз росії працював на Кремль й скажено формував у слухача ностальгію за срср та сприйняття "братської" росії, де кадишевське ай-на-не подавалося, як "одна история, одна культура".

В 2015 році у навчальних закладах ОРДЛО запустили обов’язковий перегляд документальних фільмів, "патріотичної" спрямованості.

Наразі на окупованих територіях працює потужна машина пропаганди. Це стосується не тільки ОРДЛО, а й Криму та окупованих частин Запорізької та Херсонської областей. Музеї, кіно, театри, балет, пісня, картини, народна майстерність… усе, що відноситься до творчості росія використовує у якості пропаганди. Історія переписується, музеї розкрадаються та історичні факти чи музейні експонати змінюють під "величие россии", щоб довести "россия была всегда".

Найбільше страждає від цього українська культурно-історична спадщина. Група ІС завжди акцентує на цьому увагу та збирає усі випадки вкраденої росією нашої історії чи наших історично-творчих постатей. Й якщо на музичну та кіно- тусовки росії, які стали активною бригадою кремлівської пропаганди, ще звертають увагу при внесенні пропагандистів в санкційні списки, то ось на художників та музейників – ні.

Сьогодні я наведу приклад того, як вже художники росії, які теж "вне политики", стали ще одною цеглиною в фундаменті російської пропаганди. Для художників росії внесено задачу в рамках проекту "СВОетворчество", пропагандувати "сво", війну та перемоги росії.

Для участі у проекті запрошують не тільки художників росії, а й в першу чергу, митців з окупованих територій, які підтримують росію та прославляють війну, ставши колаборантами. Так, до списків зрадників та колаборантів, чому не вносять працівників музеїв, художних академій, театрів, художників, які малюють по "славу сво". Бо, так вже склалося на окупованих територіях та на росії, що художник може бути бійцем та вбивати українців, а вбивця та мародер може стати художником.

Виставка картин в художньому музеї окупованого Маріуполя, пряме підтвердження моїх слів. Багато авторів картин, це діючи військові, які добровільно чи за мобілізацією пішли на війну у складі армії росії. То вчорашня мирна справа, яка спрямована на те, щоб красота врятувала світ, знищена росією й перетворена на ще одну машину для вбивства. Художники росії та окупованих територій, мають бути внесені у Миротворець, бо це не тільки колаборанти, а й діючи учасники російсько-української війни.

Але, я б хотіла звузити увагу читача на картині "На земле православной", яка приймає участь у цій виставці й намальована художником, учасником "сво".

Як віщує "легенда" під картиною, "художник, учасник "сво" дуже віруюча, православна людина", приймав участь у вбивчий війні й вбивав українців у місті Бахмут. Коли він, як окупант зайшов у будинок того, кого вбивав, тобто "хохла, укро-хунтовца, натовца, гей-европейца, которому чужды православные традиции и ценности"- а саме так показує росіянам українців російська пропаганда- він побачив у зруйнованому будинку "червоний" куток, де бережно були встановлені православні ікони.

Здавалося, ось доказ того, що російська пропаганда бреше й вигаданий образ негідника-українця мав би розсипатися чи хоч би зародити сумніви чи збудити певні питання у голові росіянина. Бо ж ось "украинцам чужды православные традиции и ценности" й православні ікони у кутку. Але ж, ні. Настільки сильний вплив пропаганди, що росіяни не в силах побачити правду навіть на своїх картинах.

На війні усе має значення. Ворог використовує усі засоби впливу на людину. Навіть картини. Навіть художників. Навіть театр, кіно, пісню. Так, це злочин проти людства й злочин проти мистецтва. Але це повна калька з срср, де художників цінували за вірність партії та прославляння червоних комісарів, членів партії та вірних леніно-сталінців. То в тоталітарній росії нічого не змінилося, просто люди забули, як це, творити під тиском партійної лінії.

Тому, занотуйте собі й передайте нащадкам: "Якщо ви чуєте, "спорт, музыка, театр, творчество вне политики" – стріляйте на звук, не важливо на мові чи на языке це сказано".

Група ІС буде підіймати цю тему якомога частіше, бо ще не усі це розуміють, що не має "мирного російського поета Пушкіна" чи "мирного російського художника" чи "мирного російського актора", усе це гвинтики однієї машини, яка працює для нашого знищення.