Віткофф у Москві: результати будуть видні по повітряним атакам України
Віткофф у Москві.
ходить із Дмитрієвим парками.
Але нам цікаві переговори?
Про їхні результати принаймні по одному треку можна буде судити виходячи з характеру російських повітряних атак. Якщо "Шахеди" в найближчі два тижні знову атакуватимуть якісь об'єкти на кордонах Сумської, Харківської та Полтавської областей, значить тема спільної (американсько-російської) торгівлі російським газом залишається в списку обговорюваних.
Чому так? Складаємо логіку попередніх дій Кремля. І подій, які безпосередньо не пов'язані з російсько-українською війною.
- РФ атакує українські ПДГ. Знищити їх неможливо, а ось знизити показник потужності (обсягів, що поставляються за одиницю часу), подачі споживачеві можна.
- Внаслідок таких атак європейські споживачі не використовують цього року територію України для зберігання газу.
- РФ атакує газовий видобуток України. І, на жаль, але цього сезону ми "дефіцитні" щодо газу. Тобто імпорт не опція, а жорстка потреба.
В результаті до опалювального сезону (а це збільшення споживання) ЄС підходить зі зменшеними запасами (без українських ПГГ) та необхідністю знаходити обсяги (і найголовніше, технічні можливості трубопровідної системи) постачати газ до України. Тобто частина обсягів трубопровідного імпорту (вхід до європейських країн) та ЗПГ буде умовно зарезервована на українські потреби. А це – зменшення можливостей імпорту для ЄС.
Ще один фактор, який виник улітку. Війна Ізраїлю та Ірану. Ізраїль завдав серед іншого ударів щодо газової інфраструктури Ірану. Не критично – відновленню підлягає. Але питання забезпечення півночі країни газом стало актуальним. Він закривається імпортом із Туркменістану. Тим більше, що там є газпровід.
АЛЕ! Азербайджанський SOCAR має контракт із Туркменістаном на постачання газу через територію Ірану (по тому самому трубопроводу) з подальшим продажем до Європи. Обсяги невеликі – до 5 млрд кубів на рік. 2025 року планували збільшити до 8-10. І знову "але" - пропускної спроможності трубопроводу на потреби Ірану (імпорту) та Азербайджану не вистачить. Збільшення не буде.
Тепер суть російського підходу чи "цукерки" Трампу, яку Москва пропонувала - створення СП із продажу російського газу на ринки ЄС. Трубами. Тут чи потоки чи трубопровід Ямал-Європа через Білорусь (який простоює на транзит із 2019 року) чи українська ГТС.
І логіка для європейських споживачів – постачання газопроводами стабільне з можливістю швидкого збільшення обсягів. Влітку вона не працює – є інфраструктура, яка повністю покриває потреби. А ось взимку – питання. А якщо виникає дефіцит – тим більше. На створення "дефіциту" Кремль працює з січня - дивись початок посту та удари по українській інфраструктурі.
Для угоди необхідне мале - компроміси щодо України. І Кремль розраховує, що ці поступки можна отримати. У тому числі, підвищуючи ставки зі свого боку. Трамп, до речі, робить те саме.
А переговорний трек Дмитрієва продовжується.
До речі, інтерес США до Білорусі в 2025 році теж може мати відношення до цього треку. Яка на транзит не працює із 2019 року.