Перемогти Росію без Трампа

Д. Трамп у черговий раз поспілкувався телефоном з кремлівським фюрерком і у черговий раз у захваті від його геополітичної могутності. Настільки, що наперед готовий пробачити і виправдати російські "удари помсти" по мирних містах України, а інакше росіянці і не вміють (удар КАБами по центру Херсона тому підтвердженням). А ще хоче залучити фюрерка до врегулювання ситуації с потенційним створенням Іраном ЯЗ, що, фактично, перетворює путіна із воєнного злочинця на голуба миру і рятівника людства. На пару з Трампом.

Але це все слова у вигляді постів у соцмережах, які то зникають, то повертаються — залежно від того, хто останній зайде в Овальний кабінет і нашепче Трампові щось у вухо. А от справи є вельми красномовними. Саме після телефонної розмови з путіним, коли абсолютно зрозуміло, що по Україні будуть бити сотнями шахедів, Пентагон раптом вирішив передати підривачі для зенітних протидронових ракет, які за рішенням ще Байдена були призначені Україні, своїм військам на Ближньому Сході (там є нюанси, тому подивимося, як воно буде).

Посилення української ППО кажете? І хтось ще не вірить, що Трамп сприймає путіна не як ворога і навіть не як суперника, а як приємного надійного партнера... А от В. Зеленський для очільника Білого Дому — категорично некомфортна особа.

Тому що постійно — свідомо чи ні — своїм перебуванням на посаді президента України нагадує, що ніякий Трамп не фантастичний переговорник, ніякий не успішних миротворець і ніякий не володар світу. Бо на його хаотичні маневри вже й біржові індекси реагують більш стримано, а світові лідери взагалі використовують Трамопову залежністю від компліментів та лестощів.

Після обрання Трампа світ навколо України стрімко змінюється. А от Україна — ні. Мова про давно назрілу і перезрілу модернізацію принципів воєнно-політичного керівництва країни, а не тільки про заміну командування на дроновому напрямку, що, безумовно, позитивно і важливо, але за збереження системи особливого результату не дасть.