Небезпека надзвичайно висока: чи зможе Трамп довести світ до катастрофи

Це питання стало надзвичайно важливим після того як Трамп вдруге зайняв Білий дім, як президент наймогутнішої країни. Він прийшов знову до влади як миротворець, який позиціонував себе як лідера, здатного зупинити війни, в тому числі і російську війну проти України та запобігти Третій світовій війні.

Напередодні 2026 року він заявив, що його головною метою є "мир на землі". Попри риторику миру, другий термін Трампа відзначається жорсткими силовими методами. Тепер багато хто у світі все частіше задає питання, яке винесено у заголовок цього матеріалу.

Коли люди зможуть отримати на це питання зрозумілу відповідь? Чіткої "дати відповіді" не існує, бо політика Трампа будується на непередбачуваності.

Світ спостерігає за результатами його дій у реальному часі, де один конфлікт змінює інший. Але, ситуація на Близькому Сході, поєднана з повномасштабною війною на значній частині Східної Європи - в Україні, створюють надзвичайно небезпечну і загрозливу ситуацію для долі усього людства.

Війна в Ірані, яку США та Ізраїль розвʼязали в лютому цього року, має високий потенціал переростання у глобальну катастрофу, діючи як каталізатор об'єднання регіональних конфліктів у єдине протистояння великих держав, перш за все - США, Китаю, а також Індії. Пряма допомога путіна Ірану, як своєму стратегічному партнеру, може істотно змінити характер ближньосхідної війни. Крім того, не потрібно забувати про інтереси Туреччини, яка надзвичайно уважно відслідковує воєнні події на своїх кордонах.

Але, несподівано для багатьох, зʼявився новий учасник, який може кардинально змінити все, що раніш відбувалось в зоні Перської затоки.

Мова йде про Пакистан.

Залучення нових гравців, таких як Пакистан, розширює зону бойових дій, загрожуючи енергетичній безпеці та світовій економіці. Цю війну пов'язують із війною в Україні, створюючи єдину вісь протистояння, яка реально загрожує світу глобальною катастрофою. Небезпека зростає у разі приєднання до війни Китаю або у разі відкритого залучення Росії на стороні Ірану.

Зараз у війні на Близькому Сході приймають участь формально дві ядерні держави - США та Ізраїль, але опосередковано в цю війну в тій чи іншій мірі вже долучені - Китай, який має третій у світі ядерний потенціал і одну з найсильніших армій на планеті, а також Росія, яка за різними оцінками експертів має найбільший у світі ядерний арсенал зброї.

Але, пряме залучення до цієї війни Пакістана, який станом на даний час за інформацією Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), має ядерний потенціал, який оцінюється приблизно у 170 ядерних боєголовок і продовжує поступово нарощувати свій арсенал та удосконалювати засоби доставки, може істотно змінити ситуацію.

Основу ядерного потенціалу Пакистану становлять боєголовки на базі збройового урану, проте Пакистан активно розвиває можливості виробництва плутонію, що дозволить створювати компактні та потужніші заряди.Засоби доставки - винищувачі, здатні нести вільнопадаючі ядерні бомби (зокрема Mirage III/V та китайські JF-17).У Пакістана є широкий спектр балістичних ракет малої та середньої дальності (серії Ghaznavi, Shaheen та Ghauri), а також крилаті ракети наземного базування Babur.

Крім того, Пакистан працює над морським компонентом, випробовуючи крилаті ракети Babur-3, що запускаються з підводних човнів, для забезпечення потенціалу "іншого удару".Дуже важливо памʼятати, що Пакистан не дотримується політики "незастосування першим" (No First Use). Ісламабад розглядає ядерну зброю як засіб стримування переважаючих звичайних сил противника.

Це така коротка інформація про ядерний потенціал Пакистану.Як стало відомо, у квітні 2026 року Пакистан офіційно направив до Саудівської Аравії великий військовий контингент, що включає системи ППО та авіацію. Розгортання сил відбувається на тлі загострення регіонального конфлікту та спрямоване на захист території Королівства Саудівської Аравії у рамках двостороннього пакту про взаємну оборону, підписаного у вересні 2025 року.

Цей крок суттєво змінює баланс сил у поточному конфлікті США та Ізраїлю проти Ірану, переходячи від дипломатичного посередництва до прямого військового стримування.

Чисельність і склад цього контингенту налічує близько 13 000 військовослужбовців, а також авіаційне крило з 10-18 винищувачів (включаючи сучасні JF-17 Thunder Block III) та літаки підтримки.

Основні сили розміщені на авіабазі імені короля Абдулазіза у Східній провінції Саудівської Аравії, що забезпечує прикриття критично важливої ​​нафтової інфраструктури поблизу Перської затоки.

Необхідно зауважити, що розгортання військового контингенту Пакистану у Саудівській Аравії є першим випадком активації Угоди про стратегічну взаємну оборону (СВМО), згідно з якою напад на одну з країн прирівнюється до агресії проти обох.

Пакистанські підрозділи, що прибули до Саудівської Аравії, використовують сучасні системи ППО китайського виробництва, які раніше були інтегровані в єдину систему оборони Пакистану, зокрема, системи HQ-9 (HQ-9P/HQ-9BE). Ці зенітно -ракетні комплекси далекого радіусу дії, здатні перехоплювати літаки, вертольоти, БПЛА та крилаті ракети на дистанціях до 260 км. А комплекси середньої дальності HQ -16, доповнюють ешелоновану оборону. За даними ЗМІ, наявність китайських систем ППО в Саудівській Аравії дозволяє не лише посилити захист від ракетних атак, а й дає можливість "збирати дані" про авіаційну активність у регіоні.

Треба відмітити, що розгортання пакистанських військ збіглося за часом із дипломатичними зусиллями Ісламабада, який виступає посередником у переговорах між США та Іраном. Для Саудівської Аравії залучення пакистанських сил є кроком до диверсифікації гарантів безпеки в умовах зниження довіри до традиційної підтримки з боку США.

Розміщення пакистанського військового контингенту в Саудівській Аравії, як вже зазначалося, є практичною реалізацією Стратегічної угоди про взаємну оборону, підписаної сторонами у вересні 2025 року. Цей крок суттєво змінює архітектуру безпеки в Перській затоці за кількома напрямками: 1. Пакистан — єдина мусульманська країна, яка має ядерну зброю. Формалізація оборонного союзу, де "напад на одного дорівнює нападу на обох", де-факто надає Саудівській Аравії додаткові гарантії безпеки і підвищує ціну будь-якої зовнішньої агресії. Пакистанські винищувачі та підрозділи ВПС розміщені на авіабазі імені короля Абдулазіза у Східному секторі – ключовому регіоні для нафтової інфраструктури Саудівської Аравії. Це сталося на тлі атак безпілотників і ракет на енергетичні об'єкти королівства. 2. Арабські країни Перської затоки дедалі частіше висловлюють сумніви щодо надійності США як традиційного гаранта безпеки. Залучення Пакистану демонструє прагнення Ер-Ріяда диверсифікувати своїх військових партнерів та спиратися на регіональні ісламські сили. 3. Пакистан традиційно підтримує дружні зв'язки з Іраном та виступає посередником між Тегераном та Вашингтоном. Іранське керівництво публічно підтримало пакт, назвавши його внеском у колективну безпеку. Однак, розміщення військ поблизу іранських кордонів може створити напруженість, якщо дипломатичні зусилля (наприклад, переговори в Ісламабаді) проваляться. Присутність пакистанських сил може бути "стабілізуючим буфером", знижуючи ймовірність прямої конфронтації між Саудівською Аравією та Іраном за рахунок залучення третьої сторони, яку поважають обидва гравці.

1. Для Пакистану розміщення військ є формою "військової виплати" за масштабну фінансову допомогу та інвестиції від Саудівської Аравії, що є критично важливими для його економіки. Пакистанські військові десятиліттями навчали саудівських солдатів. Офіційне розгортання контингенту переводить цю співпрацю з консультативного рівня на рівень спільних бойових операцій та підвищення оперативної готовності. Загалом ситуація в Перській затоці трансформується із системи, орієнтованої на Захід, у складнішу багатополярну структуру, де Пакистан бере на себе роль центрального гравця в архітектурі безпеки Близького Сходу.

На даний момент участь Пакистану у справах регіону спрямована на пошук компромісу.

Загроза ядерної катастрофи швидше пов'язана з прямим зіткненням великих держав, перш за все США і Китаю, або ескалацією між Іраном та Ізраїлем, ніж з діями Пакистану, який за підтримки КНР прагне відігравати роль посередника та миротворця, а не активного учасника бойових дій у регіоні Перської затоки. Але, це не означає, що ситуація не може кардинально змінитися.

Іран може атакувати та вже неодноразово атакував Саудівську Аравію, в межах війни у Перській затоці. Наразі ситуація характеризується прямими військовими зіткненнями та загрозою масштабної війни в регіоні затоки.

Не потрібно забувати, що 28 березня 2026 року Іран наніс ракетно-дроновий удар по авіабазі Принц Султан у Саудівській Аравії, де базуються військові США. Внаслідок атаки було поранено 12 американських військовослужбовців та знищено військову техніку. Упродовж березня 2026 року Саудівська Аравія зазнавала хвиль ударів іранськими безпілотниками та ракетами, спрямованими на її міста. Саудівська Аравія разом із Бахрейном, Кувейтом та ОАЕ змушена постійно задіяти системи ППО для перехоплення іранських повітряних цілей. Існують обґрунтовані побоювання, що Саудівська Аравія може бути повністю втягнута у війну, якщо іранські атаки поширюватимуться на стратегічні порти в Червоному морі.

У цьому випадку військовий контингент Пакистану може бути втягнутий у пряму військову конфронтацію, а новітні китайські системи ППО теж можуть бути атаковані іранськими засобами ураження.

Ситуацію ускладнює позиція Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту та Бахрейну. Вони закликають США не зупиняти операцію "Епічна лють" до повного виснаження іранського режиму, оскільки вважають його загрозою для свого існування.

Загроза переростання в катастрофу світового масштабу є реальною через економічні та геополітичні чинники.

Блокування Ормузької протоки вже спричинило різкий стрибок цін на нафту. Іран намагався ввести "тариф" у 1 долар за барель за прохід суден під час перемир'я, а США оголошували про власну блокаду, щоб позбавити Іран доходів.

Іранські атаки вже вразили нафтопереробні заводи та порти в ОАЕ та Саудівській Аравії, що ставить під загрозу стабільність всього світового енергоринку.Пакистан став ключовим дипломатичним хабом у цій війні.

Прем'єр-міністр Шехбаз Шаріф та командувач армії Асім Мунір змогли посадити ворогуючі сторони за стіл переговорів.

Пакистан має стратегічну угоду про оборону з Саудівською Аравією, але водночас критикує удари по іранській території, намагаючись не допустити перенесення бойових дій на свій кордон. Як єдина ядерна держава ісламського світу, Пакистан виступає неформальним гарантом безпеки для монархій Затоки у вакуумі, який виник через нестабільність політики США.

А поки що, станом на 14 квітня 2026 року конфлікт між США під керівництвом Дональда Трампа та Іраном залишається у фазі вкрай тендітного перемир'я, яке ледве стримує світ від масштабної кризи.

Хоча активні бомбардування призупинено на два тижні, стратегічні наслідки вже наближають глобальну катастрофу кількома напрямками. Які ці глобальні загрози та наслідки?

Трамп перейшов історичну межу, пригрозивши Ірану повним знищенням. Обговорення ударів по ядерних та критичних цивільних об'єктах нормалізувало ідею застосування масованої сили проти суверенних держав, що експерти The Bulletin називають кроком до ядерної катастрофи.Іран фактично контролює Ормузьку протоку, через яку проходить близько 20% світової нафти. Спроби США запровадити повну морську блокаду іранських портів вже призвели до стрибка цін на нафту понад $100 за барель.

Тривалий збій постачання може спровокувати глобальну кризу.Треба визнати, що Іран продемонстрував здатність завдавати ударів по ключових вузлах регіону: газовій інфраструктурі Катару, опріснювальних установок і навіть дата-центрах (наприклад, пожежа в AWS у Дубаї). Це ставить під удар економічну модель цілого регіону.

Війна послабила довіру між США та їх європейськими союзниками, а також оголила вразливість арабських країн Перської затоки. Водночас, конфлікт на Близькому Сході відволікає ресурси Заходу від України, створюючи нові можливості для Росії.

Війна на Близькому Сході змушує США перенаправляти військові ресурси, фінансову допомогу та політичну увагу з України на Іран. Трамп висловлював невдоволення тим, що європейські союзники не підтримали військову операцію США проти Ірану, що навіть призвело до роздумів про можливий вихід США з НАТО. Таке послаблення Альянсу є стратегічною метою путіна.

Ескалація в Ормузькій протоці зазвичай піднімає ціни на нафту, що вигідно російському бюджету.

Незважаючи на стратегічні вигоди, путін намагався виступати як "посередник": він пропонував Трампу вивезти збагачений уран з Ірану до РФ, щоб уникнути війни, проте Трамп відмовився від цієї угоди.Трамп признавав, що путін може допомагати Ірану у військових діях проти США.

Отже, хоча путін навряд чи дав прямий "наказ" Трампу, розпочати цю війну проти Ірану, маючи на увазі отримати для себе стратегічну вигоду у звʼязку з незадовільним перебігом війни з Україною, але Росія створила певні геополітичні умови та сприяла виникненню розбіжностей між союзниками по НАТО і зробила цей конфлікт вигідним для Москви, можливо за сценарієм узгодженим з путіним.

Війна несе серйозні ризики глобальної катастрофи, насамперед економічного та екологічного характеру. Ескалація загрожує перерости у світову енергетичну кризу через удари по інфраструктурі, викликати продовольчий дефіцит через порушення постачання добрив та створити ризики радіаційного забруднення.

Бойові дії та удари по об'єктах, таким як комплекс Рас-Лаффан у Катарі, загрожують постачанням нафти та газу, що може обрушити світову економіку.Війна ставить під загрозу виробництво добрив на Близькому Сході, що загрожує глобальною продовольчою кризою.

Масовані удари по нафтогазовій інфраструктурі (удари по заводах у Саудівській Аравії та Катарі) вже викликають сильне забруднення повітря та акваторії Перської затоки.

Чи зможе Трамп довести світ до катастрофи і при чому тут путін?

Діяльність Трампа на посаді президента США та його взаємодія з путіним залишаються центральними факторами глобальної нестабільності, проте оцінки експертів щодо "катастрофи" різняться від апокаліптичних прогнозів до сценаріїв жорсткого "нового світового порядку".

Можна виділити кілька критичних напрямків, без глибокої деталізації і відповідної аргументації, де дії Трампа можуть спровокувати масштабні кризи, або навіть катастрофу. Серед яких, кліматичний колапс, військова ескалація, глобальна ядерна загроза.

Постійна критика НАТО та вимоги "віддати Гренландію" провокують конфлікти всередині Заходу, що, на думку експертів ВВС, фактично допомагає путіну послабити Альянс.

Яка роль путіна у сценаріях Трампа?

Відносини Трампа та путіна можна охарактеризувати як складну гру, де їх інтереси досить часто співпадають. Правда бувають випадки коли жорстко конфліктують.

Що їх обʼєднує - спільна ідеологічна мета. Обидва прагнуть послаблення ліберальних урядів у Європі. Для Трампа це частина внутрішньої стратегії MAGA, для путіна — спосіб позбутися конкурентної моделі розвитку біля своїх кордонів.

Що стосується війни путіна в Україні. Трамп продовжує тиснути на Україну для досягнення мирної угоди, загрожуючи припиненням допомоги. Путін використовує ці розмови для затягування часу, водночас висуваючи максималістські вимоги (відмова від НАТО, контроль над Донбасом), які Білий дім поки що відкидає як надмірні.

Разом з тим, незважаючи на "дружню" риторику, Трамп активно витісняє Росію з її традиційних зон впливу на Кавказі та Близькому Сході. Путін залишається джерелом гібридних загроз для інфраструктури Заходу, що змушує навіть адміністрацію Трампа збільшувати оборонний бюджет.

Аналітики The Economist прогнозують, що цей рік стане годиною крихкого світу і занепаду старого світового порядку. Головна небезпека полягає у непередбачуваності Трампа: його дії можуть як випадково спровокувати велику війну через прорахунки (наприклад, з Іраном чи Китаєм), так і стати фундаментом для нового жорсткого поділу світу на сфери впливу.

Найближчим часом, відповіді на деякі питання ми зможемо отримати. Але, чи зможе Трамп довести світ до глобальної катастрофи, це питання залишається відкритим.

Небезпека надзвичайно висока.