Чергові переговори у Стамбулі: кому що вигідно
2 червня у Стамбулі відбудуться чергові російсько-українські переговори про мир. Сторони навіть мають обмінятися своїм баченням завершення війни. Україна пропозиції надіслала. Російська делегація, найімовірніше, свої "пропозиції щодо завершення СВО" привезе вже до Туреччини.
Теоретично, сторони могли б вийти на якусь угоду. І, знову ж таки, теоретично, інші держави це б вітали. На практиці ситуація дещо інша.
Для США і КНР завершення війни вигідне. Але без поразки будь-якої зі сторін. При цьому, Трамп хотів, щоб хоча б заморозка пройшла під "американським керівництвом". Не вийшло. Значить далі доля мирних угод стане похідною (або наслідком) американо-китайського саміту влітку 2025 року.
Для Європейського Союзу прийняти умови Путіна (а це означає капітуляцію України) означає повторити помилку з віддачею Судетів Гітлеру в 1938 році. Тоді теж говорили про "споконвічно наші землі", про "гноблення російсько... ой, німецькомовних". Пішли на зустріч – отримали війну. Паралелі занадто очевидні, щоб їх не помічати.
Для Росії важливо домогтися угод зі США (зокрема щодо торгівлі вуглеводнями). І провести літню наступальну кампанію. Путін розраховує, що можливий успіх російської армії і перелом на фронті посилить його позиції в переговорах.
Для України, яка розвиває трек співпраці з європейськими партнерами (активізація 2025 року) і може вийти на нову логіку військового співробітництва зі США капітулювати зараз безглуздо. Зате обвалити російську спробу наступати можна. І це посилить уже українські позиції на переговорах. Особливо, якщо наприкінці літа, коли російська армія, що наступає, "зітре" частину свого потенціалу, завдати контрудару.
Таким чином, усі нитки логіки (зокрема й економічна, яка є у відео і яку не прописував тут) сходяться на одному періоді – кінець вересня - листопад. Саме тоді може з'явиться прогрес у переговорах.
А поки що переговори йти будуть. Як гра "хто перший моргне". Точніше хто заявить про вихід із процесу. Жодна зі сторін робити цього не має наміру.