Не треба домовлятися! Ні з Путіним, ні з Кирилом! - Портников

Журналіст Віталій Портников вважає, що Україні не потрібно намагатися домовитися з Москвою про своє майбутнє.

На думку журналіста, своє майбутнє повинні вирішувати самі українці, як це сьогодні відбувається на об'єднавчому соборі в Києві, де планується створити автокефалію і призначити її главу.

Далі наводимо текст блогу Портникова, який він опублікував у своєму Телеграмі:

Те, що в ці хвилини у святій Софії проходить перший собор незалежної і канонічної Української православної церкви сьогодні здається цілком природним, очікуваною подією. Через кілька років ця подія вважатиметьсяся важливою, історичною, але такою, що повністю вкладатиметься в логіку подій, в сам розвиток України і її народу.

Приблизно також сьогодні оцінюється проголошення української незалежності. Студентам і школярам здається що те, що сталося 24 серпня 1991 року стало очевидним, всіма очікуваним розвитком політичних процесів. Їхні родичі цілком готові підтримати цю чудову ілюзію. Але насправді все було не зовсім так! Ще за кілька тижнів до проголошення незалежності навіть найсміливішим оптимістам здавалося, що до незалежності ще довгі роки, а президент США Джордж Буш-старший з трибуни українського парламенту закликав нас підтримати оновлений Союз! Суспільні настрої теж були аж ніяк не на користь своєї держави - більшість українців на перших вільних виборах підтримали комуністів, а не активістів Народного Руху, а на референдумі 1991 року підтримали союзну державу. Наша Декларація про суверенітет здавалася лише спробою зайняти в цій державі гідне місце, а 19 серпня 1991 року багато вирішили, що і про цю спробу можна забути - наше місце нам вкаже ГКЧП.

Так що там говорити, навіть після 24 серпня багато хто вважав, що референдум 1 грудня 1991 року закінчиться поразкою "націоналістів". І якщо так вважали у нас, то чи варто дивуватися, що в цьому були впевнені росіяни - від простих людей і журналістів московських медіа до Горбачова і Єльцина.

А тепер повернемося на кілька тижнів тому зараз. І згадаємо, як багато людей були впевнені, що ніякого об'єднавчого собору не буде, що ніяка автокефалія неможлива, що йдеться лише про якусь авантюру, не більше того. І справді - не може ж якийсь там патріарх з Константинополя йти на реальний конфлікт із самою Російською церквою, а значить - з Росією! Скільки у нього дивізій?

Але це - тижні. Про роки я вже й не кажу. Багато існували в повній впевненості, що питання про автокефалію має бути вирішене тільки московської патріархією. Що саме з нею необхідно вести переговори. Що без її згоди ніяка канонічна Українська церква просто не можлива. І, між іншим, саме так було перед проголошенням незалежності в 1991 році, коли здавалося, що її проголошення повинно стати результатом переговорів в Москві, а не рішення в Києві. І Володимир Винниченко в 1917 році відправився у Петроград, домовлятися про долю України з Олександром Керенським - а в результаті обидва гідних політика закінчили свої дні в еміграції.

Не треба домовлятися! Ні з Керенським, ні з Горбачовим, ні з Путіним, ні з Кирилом! Чи не тому, що домовлятися погано, а тому, що для всіх цих людей, для держави, для церкви, для суспільства, які вони представляють, ніякої України немає і не було ніколи! І тоді яке ж може бути Українську державу, яка може бути Українська церква? Тоді що дивного, що вони не уявляли собі саму можливість появи Української держави і запевняли нас, що самостійна Українська церква теж не виникне?

Цих людей можна тільки поставити перед фактом. Українську Народну Республіку було таким фактом. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року було таким фактом. Революція гідності 2013-2014 років була таким фактом. А сьогодні фактом цивілізаційного значення стане собор незалежної Української православної церкви. І цей факт ще раз нагадає, що майбутнє України твориться не в Москві, а тут, що воно твориться самими українцями, які не потребують вирішення і схвалення тих, для кого вони не існують.