Які типи КАБів можуть долітати до тилових українських міст і від чого це залежить
Увечері 9 жовтня місто Дніпро було атаковано КАБом, а наступного дня відбулася повторна спроба. Примітно, що обидва засоби ураження було збито на підльоті до обласного центру. Але в багатьох постала низка запитань, зокрема: невже такі авіабомби тепер можуть долітати й до Дніпра і невже ми навчилися їх збивати?
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".
Найчастіше, коли ми говоримо про КАБи, то маємо на увазі кориговані авіаційні бомби класичного, радянського сімейства ОФАБ-250/500/1500/3000, а також їхні варіації – як-от ОДАБ, РБК, БЕТАБ тощо.
Ці авіаційні бомби, від самого початку вільного падіння, набувають властивостей коригованих плануючих за допомогою установки на них УМПК (універсальних модулів планування і корекції).
Дальність польоту таких бомб залежить від низки факторів, починаючи від ваги самого боєприпасу і закінчуючи висотою скидання. Тому класичні авіаційні бомби часто не можуть долітати до таких міст, як Дніпро, без заходу їхніх носіїв, фронтових бомбардувальників, для скидання у повітряний простір, контрольований ППО України, – що загрожує високим ризиком збиття бойового літака.
Але, як з'ясувалося дещо пізніше, удар по Дніпру було завдано "Гром-Е1". І для багатьох ця назва стала відкриттям, хоча протягом повномасштабного вторгнення в Україну РОВ неодноразово застосовували ці засоби ураження.
І примітним є те, що ракетно-бомбовий комплекс "Гром-1" раніше вже атакував Дніпро – 28 червня. Але це саме модифікація "Гром-1".
"Гром-1"
Спочатку невелике уточнення. "Гром-1" – це зовсім не повноцінний класичний КАБ, а точніше, ракетно-бомбовий комплекс, який може являти собою або ракету, або плануючу бомбу.
При цьому в ракетній версії цього засобу ураження бойова частина масою 315 кг, а дальність польоту сягає за певних умов 120 км. А ось бомбова модифікація має БЧ масою 480 кг, але дальність польоту – 65 км. Така різниця зумовлена тим, що у ракети є реактивний двигун, а у бомби немає.
Так, на Дніпро летіла радше ракета з властивостями бомби, ніж бомба з властивостями ракети. І саме з цієї причини її вдалося збити – вона мала реактивний двигун, на який і була спрямована робота ЗУР ППО.
Варто уточнити, що "Гром-1" – це комплекс, створений на базі авіаційної ракети Х-38, прийнятої на озброєння у 2012 році, а сам комплекс був презентований у 2015-му. Задум полягав у створенні модульного засобу ураження, і загалом вдалося зробити саме те, чого хотіли, – універсальний у застосуванні ударний комплекс.
Ці ракети під час повномасштабного вторгнення в Україну РОВ застосовували неодноразово, а перша їхня верифікація датована весною 2023 року.
Але крім "Гром-1", у російських окупаційних військ є й інші засоби плануючого типу, здатні долітати до Дніпра і не тільки.
УМПБ Д-30СН
У березні 2024 року було верифіковано перше застосування по території України так званого універсального міжвидового планувального боєприпасу – УМПБ Д-30СН.
На УМПБ Д-30СН розміщується турбореактивний двигун, який дає змогу боєприпасу збільшити дальність польоту. При цьому також робить його вразливим для засобів ППО в середній і глибокій тиловій зоні, однак підвищує ефективність у ближній зоні.
Дальність такого засобу спочатку оцінюється у 70-90 км. Але насправді не все так однозначно, адже у будь-якого боєприпасу, що планерує, дальність залежить від низки чинників і не є постійною характеристикою.
Але для багатьох українців дуже важливо розуміти, який засіб терору може долетіти до їхнього міста. І про це поговоримо в наступному розділі.
Дальність польоту плануючих бомб
Керовані авіаційні бомби УМПБ Д-30СН, так само як і "Гром-1" з реактивним прискорювачем, не мають постійної дальності польоту. І цей параметр залежить від низки факторів, насамперед від висоти скидання.
Розглянемо скидання УМПБ Д-30СН і "Гром-1" з основного носія цих засобів – з російського фронтового бомбардувальника Су-34.
Максимальна практична висота заходу/скидання для Су-34, верифікована і підтверджена практично, – 15 000 метрів. Частіше здійснюється з висот до 12 км. Беремо ці дані за основу.
Фактори, які також сильно впливають на дальність польоту плануючої бомби, окрім висоти скидання, – це швидкість і кут скидання, маса і баланс боєприпасу, метеоумови, програмне управління планеруванням і профіль траєкторії (економічний/максимальний дальній планерувальний режим).
Згідно з аеродинамічним наближенням (із запасами) для боєприпасу, що планерує (без двигуна), у першому наближенні дальність польоту під час скидання визначається аеродинамічною якістю (L/D) і висотою скидання H. За розумних припущень (падіння в усталеному планерувальному режимі) можна взяти наближення ≈𝐻×(𝐿/𝐷).
Значення L/D для авіабомб, які планерують, мають діапазон 6-9, у якому вже враховано горизонтальний компонент швидкості носія і супутніх чинників.
Так, на висоті H = 15 000 метрів авіабомба, що планерує, за значення допущення в діапазоні 6 матиме вигляд:
15 000 × 6 = 90 000 метрів.
Далі, залежно від умов – 105, 120 і 135 км.
Так, залежно від супутніх чинників, таких як точна аеродинамічна якість конкретної модифікації УМПБ, швидкість і кут скидання, вітрова обстановка, управління планеруванням (профіль траєкторії) і маса/завантаження корпусу з висоти 15 км, дальність польоту такого засобу, як УМПБД-30СН, може становити від 90 до 135 км.
Відповідно, чим нижча висота скидання, тим менший параметр. А це означає, що дотягнутися до Дніпра такі засоби, як УМПБ Д-30СН і "Гром-1", можуть за максимально сприятливих умов, супутніх Су-34, який здійснює скидання з максимально можливої висоти, що не завжди реально.
Також трохи позитиву додає й те, що виробництво таких засобів, як УМПБД-30СН і "Гром-1", не є масовим, як класичних КАБів, що штампуються тисячами. На місяць виробляється кілька десятків цих боєприпасів.
Висновки
По Дніпру було застосовано рідкісний ракетно-бомбовий комплекс "Гром-Е1". Росія не виробляє їх у настільки великій кількості, щоб ці удари стали регулярними і нескінченними.
Крім того, щоб вичавити максимальну дальність польоту з плануючих засобів ураження, мають бути максимально сприятливі й супутні умови. Усе це робить ураження середньої тилової зони такими боєприпасами куди складнішим завданням, не масового характеру, ніж здається фаталістам.
Але це не скасовує того факту, що Росія всіляко намагається підвищити дальність ураження як для серійних КАБ на базі класичного сімейства бомб вільного падіння, так і унікальних боєприпасів. Робота у цьому напрямі ведеться постійно, і поліпшення ТТХ таких засобів терору є одним із пріоритетних завдань ворога.