Ванкувер протягом багатьох років посідає найвищі сходинки рейтингів найкомфортніших для життя міст. Цього вдалося досягти завдяки низці чинників, зокрема особливостям міського планування, які отримали назву "ванкуверизм".
Ванкувер – місто на західному узбережжі Канади, поблизу кордону з США, оточене затокою з одного боку та горами з іншого. Це одне з найтепліших канадських міст. М’який морський клімат забезпечує теплу зиму та неспекотне літо, пише Хмарочос
Як повідомляє YouTube-канал про міське планування City Beautiful, на вигляд міста значно вплинули протести проти будівництва магістральних доріг у 1970-х. Завдяки цьому Ванкувер залишився єдиним північноамериканським містом без магістралей. Вулиці тут доволі вузькі – близько 20 метрів завширшки, при цьому ширина частини для автомобілів складає близько 10 метрів.
Відсутність просторих автодоріг та дороговизна громадського транспорту мали наслідком збільшення компактності забудови, особливо у центрі міста. Відповідно, скоротилася протяжність маршрутів – до більшості місць можна дістатися пішки або на велосипеді. Поїздка на автомобілі також зазвичай є короткою, що запобігає скупченню трафіка й утворенню заторів.
Висока щільність забудови як свідома містопланувальна політика поєднується тут із так званим змішаним використанням (mixed use).
"Ідея (ванкуверизму), як на мене, полягає в розміщенні великої кількості людей дуже близько один до одного та змішування функцій. Тож у нас є квартири над магазинами. У Сурреї є університет на верхніх поверхах торговельного центру", – пояснює канадський архітектор Бін Том.
На містопланування у Ванкувері значний вплив мали ідеї Джейн Джейкобс, що їх вона виклала у книзі "Смерть і життя великих американських міст". Саме Джейкобс захищала ідею того, що висока концентрація населення, за умови розваженого підходу, є необхідною для життя міста. У 1960-х, коли вийшла книга, в містоплануванні панувала думка, що висока щільність є абсолютним злом.
Головний елемент планування у Ванкувері – хмарочос на стилобаті. Така модель є компромісом між малоповерховою та багатоповерховою забудовою і дозволяє забезпечити високу щільність та водночас зберегти людський вимір архітектури.
На противагу до хмарочосу Ле Корбюзьє, така будівля не нависає над вулицею, а натомість забезпечує активний фасад безпосередньо біля вулиці. Девелоперам пропонують збільшити висотність в обмін на облаштування невеликого парку або скверу біля будівлі.
Розміщення та висота хмарочосів, керована містопланувальними директивами, забезпечує формування "оглядових коридорів" – усталених видів з тієї чи іншої точки – та певної панорами міста, що гармоніює з обрисами гір.
Міське планування у Ванкувері також зазнає й критики. Передусім це висока вартість житла. Проблема бездомності не оминула й це північноамериканське місто. Ванкуверизму також закидають брак прозорості та можливість корупції в забудовних процесах, брак залученості громади та одноманітність архітектури.
