Реформа ЗСУ: в чому плюси і мінуси

У нової системи армійських змін є низка плюсів і низка мінусів. Почну з плюсів.

1. Радий за хлопців із піхоти. Вони несуть на собі найважчий тягар війни – і заслуговують на найкоротші терміни служби та найвищі зарплати.

2. Рішення щодо повернення СЗЧ – теж в плюс. Розширили перелік бригад, прибрали батальйони резерву зі схеми повернення, перевели процес в онлайн. Якщо це дозволить повернути частину хлопців до ЗСУ – буде добре.

3. Переведення раз на рік у межах корпусу без погодження командира – цікаво, побачимо як працюватиме. Виглядає так, ніби ринкові механізми дісталися ЗСУ: зможемо подивитися, звідки люди йдуть і куди саме переходять.

4. З новими контрактами виграють ті, хто нещодавно потрапив до армії – по мобілізації чи за контрактом. Бо заходили вони або "до оголошення демобілізації", або "на три роки" (але без жодної гарантованої відстрочки). Тепер зможуть перепідписати контракт на два роки – з певним розумінням власної подальшої долі.

Тепер про недоліки

1. Це доля тих, хто в армії ще з часів АТО/ООС або з початку повномасштабного вторгнення. Зараз виглядає так, що їм пропонують прослужити ще два роки – без урахування попередніх заслуг. Це звучить як зрада і знецінення.

Якщо на цих людей найближчим часом має поширюватися обіцяна демобілізація (народні депутати казали, що відпускатимуть тих, хто відслужив 5 і більше років), то про це варто було сказати одразу. Бо інакше ложечки знайдуться, а осад залишиться. Люди запам’ятовують не реальність, а свої емоції щодо неї. І нинішнє відчуття фрустрації у бійців "першої хвилі" конвертуватиметься в додаткову недовіру до системи, навіть якщо держава восени вирішить оголосити демобілізацію для ветеранів.

2. Доля офіцерів. Наскільки я розумію, відстрочки на них розповсюджуються (як і строкові контракти), але не остаточна демобілізація після якогось певного часу служби. Є ризик, що може виникнути кадровий голод: у сержантів буде меньше стимулів погоджуватися на офіцерські погони. Якщо ви позбавляєте офіцера права на демобілізацію, то маєте щось дати йому натомість. Поки що нічого не запропоновано.

3. Про короткостроковість базової відстрочки вже писали. Шість місяців мінімальної відстрочки перетворяться на неоплачувану відпустку – бо ніхто на такий строк не братиме людину на роботу.

4. Щодо відстрочки для бойових посад. Можлива ситуація, коли людина підписує контракт, отримує поранення в перший місяць служби, а потім довго лікується й не накопичує собі "бойові дні" для майбутньої відстрочки, або отримує обмежену придатність і служить далі в тилу. Було б справедливо, якби сам факт поранення (і його тяжкість) також впливали на тривалість відстрочки.

5. Базова тилова зарплата у 30 тисяч гривень не позбавить нас феномену "таксуючого бійця".

6. В армії є ті, хто знайшов себе в ЗСУ і планує бути професійним військовим. Їм потрібні контракти на 5 і 10 років (в ідеалі – з покращеними умовами та накопичувальними бонусами). Зараз таких контрактів у запропонованому меню немає.

7. Облік бойових днів для розрахунку відстрочки не повинен впиратись в отримання бійцем Форми 6. Багато частин змінили порт приписки (бригади переводились з одних родів військ в інші). Деякі ВЧ взагалі припинили своє існування, а їхні ЖБД здані в архів (наприклад так сталось з окремими батальйонами ТрО, які тепер лінійні). Якщо зобов’язати солдата подавати Форму 6 для обчислення відстрочки – це може створити для нього нерозв’язну проблему.

Тому для підрахунку загальної кількості "бойових" днів треба спиратись на нарахування додаткової винагороди. Якщо боєць отримував за бойові дні премію, то це означає, що всі підтверджувальні документи вже були подані й перевірені. Армія просто повинна проаналізувати, скільки і кому вона платила – а не вимагати довідки у бійця.

8. Зараз комунікація МО подає нову систему як таку, що про "справедливість". Не впевнений, що це той термін, із яким військові погодяться. Я б казав, що нова система – про "прогнозованість". Яку ще доведеться доопрацьовувати.