Протидія загрозі з повітря: на що здатна Україна
По-перше, дивним і небезпечним виглядає самий факт, що на четвертому році повномасштабної війни в нас відсутня адекватна програма протидії тому, з чого ця війна почалася - повітряним ударам.
По-друге, у спробах якось відбиватися від атак з неба катастрофічно відсутні професійний аналіз загроз і системний підхід до протидії.
Зрозуміло, що ми значно менші за недоімперію. Але ж ми не поступаємося у розумності і креативності!
А якщо спробувати проаналізувати ситуацію, то стає зрозумілим, що головна загроза — це не крилаті ракети ворога. І навіть не балістичні. Бо їхні ціна і — головне — обсяги виробництва приблизно такі ж, як і для відповідних зенітних ракет наших партнерів. Тобто, тут справа у спроможностях західного виробництва і нашій можливості отримувати такі ракети ППО-ПРО. Бо свої великі зенітні комплекси ми почнемо виробляти ще нескоро і, мабуть, не за цієї влади.
Головна загроза — це ворожі безпілотники дальньої дії, шахеди у першу чергу. Тому що це вдала технологічна конструкція, яку ворог ще й постійно вдосконалює. І нарощує виробництво. І тактику застосування також змінює: зараз шахеди демонструють щось на зразок ШІ: вони збиваються у зграї над ціллю, потім вивчають нашу протиповітряну оборону — не тільки за роботою радіолокаторів, але і по спалахам від пострілів кулеметів, потім намагаються знищити наші зенітні позиції. І лише потім, вже майже безперешкодно, атакують енергетичний об’єкт.
Натомість в нас наявна суто рефлексивна позиція: ворог зробив щось нове, ми відчули це у вигляді жертв і руйнувань, і тільки після того починаються поспішні і, відповідно, не дуже вдалі спроби протидії. Крим того, повністю відсутній комплексний підхід: є дилетантські намагання знайти якусь універсальну суперзброю і закрити питання відразу і назавжди. Звідси і таке захоплення нашого керівництва дронами-перехоплювачами, які не будуть ефективними, допоки не стануть багаторазовими і зможуть діяти без оператора за будь-якої погоди.
Складні проблеми не мають простих рішень. А бойові дії — це проблема надскладна. От як переконати у цьому людей, які взагалі не дуже схильні думати?
Сьогодні на першому місці за ефективністю проти шахедів — це невеликі, тобто, дешеві зенітні ракети з дальністю до 10 км наземного та повітряного базування (що я стверджую вже два роки). Саме тому британці почали постачати нам подібні ракети, а штатівці терміново розробляють нове покоління своїх "Стінгерів".
Але ж існує ціле сімейство українських ракет "Верба" розробки КБ "Луч". За задумом вони планувалися і для зенітного використання. Чому цей напрямок не отримав належного розвитку? Лише тому, що КБ "Луч" чимось не подобається тим, хто приймає рішення у цій сфері?
На другому місці — сучасні зенітні гармати у вигляді комплексів на зразок "Скайнекса". Але ми знов-таки розраховуємо лише на допомогу німецького "Рейнметаллу", спроби створити власну зенітну артилерію не проглядаються, хоча це завдання цілком посильне.
А щодо пасивних методів захисту енергетичних об’єктів, то програма провалена повністю: за даними комісії ВР, витрачені десятки мільярдів гривень, збудовано, дай боже, 30% захисних споруд. І цей провал став зрозумілим ще у середині минулого року, коли Кабмін фактично припинив фінансування більшої частини цих робіт.
Але чому, коли провал став очевидним, кошти не були спрямовані на альтернативні проекти захисту? Наприклад, ще з 2023 року дніпровські вчені пропонували використовувати аеростати, які будуть піднімати міцну сітку над енергооб’єктами (писав про це у себе в ФБ). Пропонували, але почуті не були. Такий проект значно дешевшій, ніж бетонні "черепахи", які укривають трансформатори. Може, сітка і не дає стовідсоткової гарантії, але все одно це значно надійніше, ніж укриття, які так і не побудували, а гроші зникли.
Можна продовжувати розповідати, що зроблено не так. Це буде довгий перелік риторичних питань. Проте саме цей перелік наштовхує на відповідь на головне питання, яке хвилює всіх українців: наскільки ми готові до максимальної інтенсифікації ворожого повітряного терору цієї зими?