Чому ми хочемо бачити в Польщі тільки тих, хто нас зневажає, а не тих, хто хоче бути разом із нами?

Головна наша задача сьогодні — не згадувати про всі образи й конфлікти, які розділяють поляків і українців, а підтримати тих поляків, які є щирими прихильниками польсько-українського порозуміння. І пам’ятати, що таких людей багато, дуже багато

Але й тих, хто ненавидить українців і хоче паразитувати на польсько-українському непорозумінні, теж чимало — і багато що залежатиме саме від нас у протиборстві цих двох Польщ.

Я хочу нагадати, що і серед наших співвітчизників завжди були люди, які не просто виступали за підпорядкованість України Росії, а й готові були голосувати за політиків, що займалися демонтажем Української держави. Які зневажали українську мову, культуру, історію — і робили все можливе, щоб їхня позиція в нашій країні перемагала. І які нікуди не зникли сьогодні — просто дим війни заважає нам розгледіти, як їх багато.

Так, ці люди обирали президентів і депутатів, перемагали на виборах. І можуть перемагати й надалі, у повоєнній Україні. Але ж ми з вами завжди хотіли, щоб нас із ними не ототожнювали, щоб люди навколо бачили іншу Україну — демократичну, європейську і, що найголовніше, українську. Чому ж тоді ми хочемо бачити в Польщі тільки тих, хто нас зневажає, а не тих, хто хоче бути разом із нами?

Майбутнє України і майбутнє Польщі залежить від того, чи здатні будуть українці, які бачать майбутнє своєї країни в Європі, — толерантною, демократичною, державницьки орієнтованою, — перемогти разом із поляками, які вірять у демократичну і європейську Польщу, толерантну до сусідів.

Майбутнє залежить від того, чи здатні ми будемо об’єднатися і протистояти тим, хто століттями хоче роз’єднати польський і український народи.

Тим, хто в Москві.