Нарешті, Захід зрозумів: війна не завершиться навіть тоді, коли Україна не зможе стримувати путінську орду

Здається, нарешті, еліти і лідери західного світу усвідомили, що війна в Україні не завершиться навіть тоді, коли Україна не зможе стримувати путінську орду. В такому разі, ця війна перекинеться на європейські країни і в решті решт завершиться глобальною катастрофою. Путін не допускає навіть думки про те, що він може зупинити цю війну і спробувати знайти мирне її врегулювання. Після того, як Гітлер вторгнувся в Польщу 1 вересня 1939 року - ця регіональна війна переросла у світову і набула характеру незворотності. Так і Путін, коли 24 лютого 2022 року розпочав повномасштабну війну проти України, він переступив межу, за якою світ дуже близько підійшов до ядерної катастрофи і світовий конфлікт між Путіним і світом є незворотнім.

Ми памʼятаємо, як Путін у фільмі Соловйова "Миропорядок 2018" заявив, що ядерний удар призведе до глобальної катастрофи, після чого запитав: "А навіщо нам такий світ, якщо там не буде Росії". Зараз політична філософія Путіна значно змінилася. Він тепер мріє про своє безсмертя.

Дитячий ендокринолог, ймовірна старша дочка Путіна Марія Воронцова та компанія "Роснефть" займуться створенням центру генетичних досліджень. Про це повідомляє "Російська служба Бі-бі-сі" з посиланням на джерела.

Компанія "Роснефть" у березні домовилася з урядом про створення центру комплексних досліджень у галузі генетичних технологій. Марія Воронцова може стати куратором проекту, розповіли три джерела Бі-бі-сі. За даними видання, "Роснефть" до 2027 року має намір вкласти в проект від 500 мільйонів до одного мільярда доларів. Уряд збирається виділити під будівництво центру ділянку на Воробйових горах, поряд із долиною МДУ, якою керує ймовірна молодша дочка президента росії Катерина Тихонова.

Тобто, Путін реально розраховує на те, що цьому центру вдасться знайти найновіші наукові відкриття і найбільш сучасні технології, які можуть забезпечити йому безсмертя.

Путін усвідомлює, що його земне життя закінчується і він не хоче, як Ленін, або замість Леніна, зайняти місце у Мавзолеії - він хоче правити росією вічно.

Він створив, завдяки потужній пропаганді, генетичний образ нових росіян, для яких Путін божество, без якого росія загине. Тому, зараз сформувалось нове життєве утвердження Путіна - Навіщо їм така росія, в якій не буде Путіна.

Тобто, тепер існування Росії, як країни, державного утворення, напряму залежить від долі Путіна. Тільки Путін є єдиною гарантією збереження росії та її населення. А для цього йому потрібна війна, мілітаризації держави, тваринний страх населення.

Політика Дональда Трампа дала йому нове політичне життя. Аляска його реабілітувала і вселила тверде переконання, що він реально править світом.

Але, лідери західного світу і, можливо, і Дональд Трамп, теж усвідомили, яка небезпека для людства виходить від Путіна. Саме тому, президент США Дональд Трамп і прем’єр-міністр Британії Кір Стармер підписали угоду в сфері технологій на другий день урочистого державного візиту президента США.

На церемонії підписання, на якому були присутні численні керівники американських технологічних компаній, Стармер повідомив, що "це великий день для особливих відносин". "Це найбільший інвестиційний пакет такого роду в історії Великобританії", сказав Стаймер.

Угода укладена на тлі обіцянок про інвестиції у Великобританію на суму 150 млрд фунтів стерлінгів (205 млрд доларів) від американських гігантів, включаючи Microsoft, Google і Blackstone.

Угода, оприлюднена британським урядом, передбачає співпрацю у стратегічних науково-технічних дисциплінах, включаючи штучний інтелект (ІІ), цивільну ядерну енергетику, термоядерний синтез та квантові технології.

Тобто, США і Велика Британія фактично підписали угоду, яка за своїм змістом може нагадувати "Проект Манхеттен" (англ. Manhattan Project) - кодова назва програми США з розробки ядерної зброї, здійснення якої формально почалося 13 серпня 1942. Якщо Манхеттенський проект був направлений проти Гітлера, то Лондонський проект може бути направлений проти Путіна, адже він може включати і розробку якісно нових видів озброєнь, які значно можуть перевершувати термоядерну зброю.

Дуже важливо, що і Україна буде невідʼємною частиною цього проекту.

Колосальні фінансові та інтелектуальні ресурси; які передбачається вкласти в цей проект вражають.

Путіну не під силу фінансування такого проекту і в його розпорядження немає таких інтелектуальних можливостей, які будуть задіяні в реалізації цього проекту. Дуже часто у нас українців і взагалі у людей по усьому світі, виникає питання, як путіну вдалося одноособово захопити в Росію владу і стати головною загрозою людству.

Не секрет, що до влади, як правило, приходять гірші з найгірших. Така природа тоталітарної влади, а Росія завжди була тоталітарною і влада ніколи не формувалась у демократичний спосіб. Те що в Росії, називають вибори - на справді це пародія демократичних виборів, це - ілюзія і показуха.

Але, населення в Росії це влаштовує. Вони проти такої жорсткої тоталітарної політики Путіна не протестують, тому що вони такі ж як і Путін. Або навпаки, як сказав один відомий журналіст, він таке ж бидло, як і російське населення.

Для того щоб ми ясніше усвідомлювали на що здатний Путін, давайте згадаємо, як він прийшов до влади.

В своїх мемуарах Борис Нємцов так описує Путіна і як він прийшов до влади:

"Хто такий Путін, мало хто тоді знав. Він був настільки непримітним, що на нього не реагував навіть мій секретар. Якось до мене в приймальню зателефонував директор ФСБ, а секретар відмовилася зі мною його зʼєднати і вимагала щоб він себе назвав. Він у відповідь сказав - "Путін Володимир Володимирович, директор ФСБ". Секретар передає мені: "Там якийсь Путін телефонує. Говорить, що він начальник ФСБ. Що з ним робити?".

"Остаточний вибір наступника Борисом Єльциним для мене став абсолютно несподіваним. Коли я довідався про призвіще був спантеличений: "Тільки пластиліновий народ, який добре прогрівся на сонці і довго розминався, може проголосувати за людину, яка починає свою політичну кар'єру з президентських виборів".

"Я не міг повірити, що мало кому відомого непримітного підполковника КГБ-ФСБ Путіна можна обрати за півроку на вищу посаду в державі".

До речі, можна нагадати і як Гітлер прийшов до влади. На виборах 5 листопада 1932 року до Рейхстагу, соціал-демократи, комуністи та Партія центру отримали разом половину місць у рейхстазі. (Що давало їм право висунути рейхсканцлера із свого політичного середовища).

Якби компартія Німеччини погодилася увійти до коаліційного уряду у ролі молодшого партнера, про прем'єрство Гітлера не було б і мови.

Але Сталін, який давно заявляв, що соціал-демократи гірші за фашистів, заборонив німецьким комуністам вступати в коаліцію.

Натомість партія Тельмана висунула гасло загального страйку в країні, і без того охопленого кризою та 6-мільйонним безробіттям. Ця загроза спонукала верхівку бізнесу, генералітет і Гінденбурга ( президента Німеччини, якому Гітлер програв на виборах у 1932 році), який раніше не приховував презирства до "єфрейтора", шукати "сильної руки".

У січні 1933 року глава держави запропонував Гітлеру стати рейхсканцлером. ((BBC News).

Тобто, ми маємо справу з двома правителями, які не в результаті справедливого демократичного процесу прийшли до влади і чим це закінчилося чи може закінчиться для людства - Гітлер запалив Другу світову війну, а Путін - на порозі Третьої світової війни.

Натомість і Гітлер, і Путін добре засвоїли, вчення видатних філософів і вчених, які поділились своїм баченням, як треба захопити владу.

Нобілевський лауреат Фрідріх Хайєк був відомим економістом і премію отримав саме за досягнення в економіці, проте більша частина його робіт була присвячена політичній філософії. Одна з найвідоміших його робіт – "Дорога до рабства". І особливо цікавим є розділ, який називається "Чому до влади приходять гірші?".

Чи можна тому стверджувати, що в авторитарній системі як такої немає нічого поганого, важливими є лише характер і якості тих, хто постає біля керма цієї системи?

На думку Хайєка, є три причини, чому до влади в авторитарних режимах приходять не найкращі, а найгірші представники людства.

По-перше, головним, що необхідно авторитарному режиму, – це заручитися підтримкою найменш освічених верств суспільства.

По-друге, люди із загальними примітивними цінностями (на відміну від людей освічених) згодні "прийняти будь-яку готову систему цінностей, якщо її як слід вбити їм у голову, повторюючи одне й те досить часто і досить голосно. Таким чином, лави тоталітарної партії будуть поповнюватися людьми з нестійкими поглядами та легко збудливими емоціями". Навіщо думати про цінності, якщо набагато простіше прийняти те, що приймають всі довкола?

По-третє, примітивні верстви суспільства неважко об'єднати проти когось: "люди набагато легше приходять до згоди на основі негативної програми — чи то ненависть до ворога, чи заздрість до процвітаючих сусідів, ніж на основі програми, яка стверджує позитивні завдання та цінності".

Саме це роблять усі авторитарні режими – гуртують людей проти чогось чи когось, а не на їхню підтримку.

Хайєк стверджував, що авторитарні режими за своєю природою залучають і просувають людей із найгіршими людськими якостями. Такі режими спираються на неосвічені маси із грубими людськими інстинктами, якими легко маніпулювати.

Погано те, що навіть демократична система може в мить перетворитися на авторитарну, якщо надто багато влади концентрується в одних руках. Єдиний спосіб не допустити цього – децентралізувати владу.

Давайте, також, звернемось до роздумів Нікколо Макіавеллі - мислителя, який ще п'ятсот років тому зрозумів, що у боротьбі за владу перемагають не наймудріші, а ті, хто вміє здаватися такими.

Ви коли-небудь дивилися на людину при владі і запитували, як вона взагалі туди потрапила?

Напевно, ви були свідками ситуацій, коли відверто некомпетентні люди займали високі пости, в той час як ті, хто дійсно володіє знаннями стратегічним мисленням і чесністю, залишалися в тіні. Це спричиняє внутрішній дисонанс. Чому не найкращі ведуть за собою?

Чому влада дістається тим, хто найчастіше не заслуговує ні на повагу, ні на довіру? Люди бачать поведінку, чують мову, відчувають упевненість чи її відсутність. Саме це стає основою для суджень і в політиці, і в корпоративному середовищі, і в особистому житті. Зовнішня впевненість часто переграє внутрішню компетентність. Макіавеллі чітко зрозумів: "Влада - це вистава".

Тут перемагає не той, хто краще знає, а той, хто краще грає.

Справжні правителі – це майстри образу. Їхня сила не стільки в правді, скільки в її подачі і чим гучніший і впевненіший образ вони створюють, тим вищі їхні шанси втриматися на троні.

Путін, як і Гітлер, великий майстер інтриг і гри на публіку. Він за довгі роки свого правління так призвичаївся населенню, що він єдиний хто дбає про народ, що він найбільш — компетентний і справедливий, що він, не авторитарний тиран, а демократичний і чесний лідер, завдяки зусиллям якого населення живе і процвітає. Все що робив і робить Путін не піддається сумніву і ніким ніколи не оспорюється. Путін - це вершина справедливості у розумінні населення. Цих людей неможливо ні в чому переконати, вони нічого не хочуть слухати, лише путінське телебачення і самого Путіна. Тому, будь-які сподівання на те, що в середовищі російських лібералів виникне якийсь протест, без будь яких шансів. Путін знищив будь які, навіть незначні паростки, думки, яка може відрізнятися від Путіна.

Путін є яскраве підтвердження теорії і Хейлі, і Макіавеллі, який за короткий час перетворився з нікому невідомого достатньо посереднього підполковника КДБ на одноособового правителя великої країни.

Путін зараз натхненний переговорами на Алясці, значно збільшує свої агресивні дії. Він почав активно атакувати НАТО. З усього видно, що Путін готується нанести новий удар, Україна йому вже не по зубам. Разом з тим, Путін не може ще роками усією потугою другої армії у світі, намагатись захопити якесь невелике поселення чи хутір в Донбасі і покласти там тисячі своїх вояк.

Населення вже четвертий рік чекає гучної перемоги, яку він так пафосно обіцяв своєму населенню. А перемоги в Україні немає і вже ніколи не буде.

Путін, це зрозумів і тепер привчає своє населення до того, що головною його мішенню тепер буде НАТО. Населення буде все терпіти і у всьому підтримуватиме свого правителя. Тому, що НАТО - це головний ворог Росії, ворожість до якого з молоком російської матері, прищеплюється російським дітям. Як казала одна із палких його прихильниць - "червей будемо жрать, но будем поддерживать путина, до полной победы".

Тільки ніхто не знає - до якої перемоги?

Мабуть, Путін усвідомлює чим для нього і населення може закінчиться його нова авантюра з провокаціями проти НАТО, але він не зупиняється і не зупиниться. Єдине, що його зупинить - потужна сила на фронті і потужні санкції, які знищать путінську економіку війни.

Гітлера вдалося перемогти, але Путін набагато небезпечніший.

Він божевільний. Путін не зупиниться ні перед якими жертвами, якими б вони не були жахливими. Насправді його не цікавить ні доля росії, ні доля російського населення. Єдине, що ним керує - колосальний страх втратити владу. Щоб не допустити цього, Путін готовий на будь-який крок, яким би він не був божевільним.

А що стосується населення, то навіщо їм росія, якщо в ній не буде Путіна.