Ще один цвях, забитий Путіним в ОРДЛО: російських пенсій у сепаратистів не буде

Важко писати врівноважені аналітичні новини з ОРДЛО, якщо ти цілий день намагаєшся тримати покер-фейс й не реготати. Хоча, кого я обманюю – регочу!

Регочу й пишу про це вільно й відкрито, користуючись тим, що група ІС живе по єдиному інформаційному закону – правда належить вільним!

Тому я пишу свій блог без купюр, без кураторів, без табу, без обтяжень "повинна, зобов’язана", хоча це багатьом не подобається. Тобто абсолютно те, що хочу, про що думаю й висловлюю виключно своє відношення до ситуації, й хоча він сильно відрізняється від змістовних, врівноважених військових новин, які подають мої колеги, зате живий та життєвий, то чому б й не посміятися з тих, хто залежний від симулякрів, наративів, ілюзій й зараз платить по рахунку життя за носіння рожевих окулярів.

Новий рік в ОРДЛО почався чарівно. Світло по графіку, який нікому не відомий, бо він є тільки на папері. Води немає ні по графіку, ні поза графіком, ні в перспективі. Дали заборгованість по зарплаті шахтарям за початок 2025, те, що зараз 2026, просять не згадувати. Черга в лікарню 2-3 дні, "електронний" (по талончикам) запис до лікаря вже на березень. Закрився Луганський хімфарм, тепер тільки російські ліки чи російська підробка імпортних. На дорогах каналізація, на вулицях купи сміття, в магазинах по московським цінам гнилі овочі та прострочені продукти. Зелена ковбаса, синьо-зелене м’ясо, молочка та хліб з пліснявою, це норма якості продуктів в ОРДЛО. В банкоматах відсутня готівка, на заправках відсуне паливо. Постійно десь щось вибухає, бо то п’яні окупанти бавляться з гранатами, то місцевий ополченець за допомогою зброї виясняє, що за бурято-індус живе в його квартирі з його жінкою. В місцевих "дворцах культуры" з культурних заходів – похорон. Звісно ж "торжественный", щоб "караул на плечо", батюшка з ладаном, місцевий оркестр грає туш, поруч в залі діти у кокошниках та лаптях танцюють біля ялинки, яка прикрашена в кольорах російського триколору.

Ні, звісно там можна жити, й більш того, багато людей вважають, що в ОРДЛО досить непогані умови для життя. Багато розмов про перспективи, правда, усі вони пов’язані лише з однією мрією – знищити Україну. "Вот уничтожим укропию и европу и заживем" – це найбільш обговорюєма тема, як й "главное, чтобы хуже не было". Вже з’явилися "зачем мы это все начинали" та "навряд ли тут есть перспективы", але обережно, бо ж патріоти не сплять, можут написати донос за дискредитацію щасливого життя у "республиці".

Поруч теж чарівно зустрічає новий рік у нових реаліях Ростовщина. Гуково бомблять. Ростовчани вчяться жити під "повітряну тривогу", яка з 2025 го року тут нарешті почала звучати на постійній основі, вперше за 10 років війни.

На вулицях Ростовщини ростуть провалля, це коли просто під час руху авто провалюється асфальт й усе йде у прірву. Місцеві шукають у тому містику, провину комунальників, але вперто мовчать про те, що Донецький кам’яновугільний басейн, який вони звільнили від шахт, впливає в їх життя плавунами, підземними річками та зсувом грунту.

Ростовська область періодично закриває кордон з "братской" "республикой", бо на папері в ОРДЛО живуть "граждане российской федерации", а насправді, щоб пройти кордон між ОРДЛО та росією треба витратити понад 12 годин.

Ростовська область, яка в 2014 році раділа "захватим ххлов будем вкусно кушать их продукты" нервово верещить "не пускайте донбасян у нам, они все выгребают в магазинах".

Повсюди "русский мир", комунізм, імперіалізм, мілітаризм, бандитизм. Тобто усе в одному флаконі: самогон, одеколони "Красная москва", "Русский лес" , "Саша" та настоянка портянок трирічного носіння.

Якщо на росії народ нічому не дивується, окрім українських БПЛа в російському небі, то в ОРДЛО, народ, який ще пам’ятає своє сите життя при мирній Україні, хоч й робить вигляд, що йому поморки відбило, але постійно белькоче "как же так, нам ведь обещали" й ходить по вітру, тобто пише листи-воззванія до путіна на тему, "какое несправедливое отношение к людям в лнр".

З 1 січня, сумна пісня ордлинського наріду "как же так", в топі сумних пісень та дивних питань, бо з 1 січня 2026 року в ОРДЛО змінюються правила нарахування пенсії, облік пенсійного стажу, пенсійний вік та правила для отримання соціальних виплат.

Тепер все "по-русски", "для русских", "по-советски", тобто фіг вам, а не виплати. Ось вам, громадяни недоновороси дірка від бублика, а на додаток до неї бюрократія, 150 000 довідок, черга, талончік на 2032 рік до спеціаліста з соцпитань.

А в 2014-му більшість мешканців ОРДЛО зрадило Україну, бо мріяли отримувати велику російську пенсію. Ніхто не знав яка на росії велика російська пенсія, але усі про неї мріяли.

Ніхто з донбаських мрійників не знав, який на росії встановлено вік для виходу на пенсію, як обчислюється пенсія, які пільги є для шахтарів. Ніхто не питав, не гуглив, не шукав законодавство, усі мріяли – буде пабагатому.

Ми, проукраїнські, якось намагалися достукатися, наводили приклади. Наприклад, в Україні діє Гірничий закон, згідно якому шахтарі мають багато пільг, в тому числі на отримання безкоштовного побутового вугілля, а на росії такого закону не має, як й такої пільги.

Чи ось обчислення пенсії шахтарям. В Україні це відбувається за 2 законами, пенсійним та ЗУ "Про підвищення престижності шахтарської праці", то у шахтарів пенсія нараховується за іншою формулою ніж у інших пенсіонерів – 80 відсотків від заробітної плати, а не 40, як іншим групам.

Ніхто не слухав, бо мрії пабагатому затьмарювали розум. Зараз у критичної більшості мешканців ОРДЛО, яка у 2014-му році стала фундаментом "русской весны", по факту фундаментом окупації та ключем, яким росія відкрила двері в Україну, рожеві окуляри почнуть битися склом усередину.

Що ж, а ми попереджали.

Більш того, Україна під час окупації толерантно відносилася до усіх пенсіонерів, які залишилися в ОРДЛО, продовжувала виплати, навіть, якщо пенсіонер (а шахтарі отримують пенсію з 45 років при наявності стажу 25 років) воював проти України чи навіть помер.

Перевірки були "для галочки", корупція робила свою справу й з ОРДЛО хлинули потоки пенсіонерів, які жили в ОРДЛО, але купляли довідку ВПО для отримання виплат, "решали", а пенсійний туризм став одним з заробітків для мешканців ОРДЛО, який вони називали просто – "грабить хунту".

Я писала про це, намагаючись захистити права реальних ВПО, але марно.

Зараз росія скорочує фінансування ОРДЛО, тому міняє правила гри у соціальних сферах. Тому закриває усі шахти, залишаючт єдиний вид заробітка для мешканців ОРДЛО – війну.

В ОРДЛО вже сформувалась каста тих, хто може дозволити собі гарні придбання, це військові та вдови, які отримують "гробові", ці люди та пенсіонери стали в ОРДЛО островцем фінансової стабільності. А, ще ж мами-одначки, які народжують від усіх понаїхавших бурятів лише заради виплат.

Тобто ситуація в ОРДЛО буде така, або голодуй, або воюй. Контракт можна підписати навіть у 60 років.

Цей рік буде багатим на враження для мешканців ОРДЛО.

Що ж, можливо так й треба. Як ще лікувати тих, хто вибирає батьківщину за курсом валюти чи розміром пенсій.

Оце дивлюся, як росіяни почали різати правду-матку про нерентабельність та збитковість Донбаських шахт. Від України така інформація викликала б збудження, агресію та соціальні бунти, а від росії, нормально заходить.

Знаємо, що збиткові, знаємо, що нерентабельні, але ж це наша робота, при Україні шахти получали великі дотації, – зітхають шахтарі-годувальники, – то може путіну напишемо, щоб дотації шахтам дав.

Що ж, ми ще повернемося до розмови про шахти, рік відкриттів та знань та нових вражень тільки почався.