Корейський фільм "Паразити": чому у нього високий рейтинг, відгуки і чи варто дивитися

Фільм "Паразити", який зараз знаходиться в прокаті, є переможцем Каннського кінофестивалю 2019 року – він отримав головний приз - Золоту пальмову гілку.

UAportal розповідає, чим примітна ця картина, і чому на сервісі IMDB у неї настільки високий рейтинг.

Дана картина з Південної Кореї заявлена авторами як трагікомедія з елементами трилера і точно не схожа ні на що, що ви дивилися раніше.

Фільм має більш ніж 10 тисяч оцінок на ресурсі IMDB і може похвалитися неймовірно високим рейтингом у 8,6 балів з 10.

Опис фільму не привертає особливої уваги, головним героєм картини є молодий хлопець з дуже бідної сім'ї, члени якої ледве зводять кінці з кінцями.

За дивним збігом обставин, а також використовуючи підроблені документи, герой отримує роботу репетитора англійської в багатій родині. А далі події починають розгортатися дуже непередбачувано і захоплюють глядача до самої останньої секунди.

Режисером стрічки є Пон Чжун Хо, який завоював безліч шанувальників завдяки своєму вмінню в специфічній манері перевертати і руйнувати жанрові рамки. У його фільмах сатира і гумор сплетені з соціальною критикою, а криваві сцени розбавлені східною еротикою. Таким чином сюжетні лінії закручені в хитромудрі, але гармонійні комбінації.

Глядачі і критики зійшлися на думці, що його творіння "Паразити" залишає незабутні і насичені враження, тому фільм однозначно потрібно дивитися.

Пропонуємо ознайомиться з відгуками глядачів:

"Пон Джун Хо примудрився за дві години показати три фільми в одному - кримінальну комедію, кривавий слешер (ми ж говоримо про корейське кіно!) і проникливу драму про сім'ю, батька і дітей. І зробив це неймовірно легко, витончено і винахідливо - так , що не видно ніяких швів і жодного разу не дивишся на годинник".

"Сюжет, гра акторів, художність і авторський стиль. Неповторне кіно на тему вічного протистояння класів, до якого тут ще домішується і ідеологія проти Північного Брата. Від режисера дісталося і тим і цим. Господарі життя позково нудні й добрі, поклоняються всьому американському, вставляють Інгліш в діалоги, виглядають як білий зліпок самих себе, тим більше що їх син періодично дивиться в небеса, і нюх у них тонше, ніж у їх трьох собак разом узятих, нечисті запахи викликають важкі асоціації і непритомність. Ну а паразити справжня "чорна" сімейка, чарівні, як всі хто живе життям, коли замість неба дивишся на тротуар зі свого напівпідвалу".