А смерті тут тихі: сьогодення ОРДЛО
А смерті тут тихі, так можна розповісти про сьогодення ОРДЛО, трошки перефразувавши назву відомого радянського фільму.
Бо дуже схоже. У кіно тихо вмирають кинуті напризволяще своєю країною та командуванням жінки, з яких потім зроблять героїв, щоб порадувати глядача емпатично-патріотичною історією, а в ОРДЛО вмирають чоловіки, теж кинуті своїм командуванням, але ось фільм про них не знімуть, бо їх смерть не достатньо героїчна, та й пропагандисти росії більш люблять щось таке про "отбил дрон головой и получил контузию", а тут…
А тут просто прилетіли українські дрони по базі, де відпочивали трошки п′яні російські військові й трошки її знищили. Звісно разом з "відпочиваючими" та складом боєприпасів.
Для ОРДЛО ця ситуація стає чимось звичним, нудним та дратуючим настільки, що про неї публічно не говорять. Бо краще про таке промовчати, що в ОРДЛО й роблять. Це легше, чим відповідати на численні питання віруючих у геніальність путіна та велич росії – "где наше ПВО".
Дрони Служби Божої України на початку квітня частково знищили доволі велику базу "відпочинку" окупантів у місті Свердловськ (Довжанськ), окупована частина Луганщини.
"Відпочивали" російські окупанти в адміністративно- побутовому корпусі (АПК) колишньої шахти "Центросоюз" (селище Комсомольське, місто Свердловськ (Довжанськ), ОРЛО), ще раз доказав, що росія втратила контроль над небом Луганщини та росії, бо більша частина дронів пішла на Ростовщину.
Останні півтора місяця СБУ дуже вправно відмінусовуються склади та "бази відпочинку" окупантів. То в ОРЛО люди вже звикли до звуку БПЛа, вибухів та усього того до чого б мали звикнути за 12 років. Ага, бо, як ми знаємо з російської пропаганди та скавуління "наріду Донбасу" – "10 лет бамбили дамбас".
Бомбили, бомбили, а як дійсно прилетіли "кешбеки" за зраду 2014 го, то виявилося, що населення ОРДЛО не знає, що таке війна. Абсолютно. Вони перші тижні були здивовані, як це стріляють, як це українські БПЛА над їх "захищеними росією" головами.
А я, як багато моїх земляківв, радію, бо війна повертається туди, звідкіля прийшла. Це вже починають розуміти мешканці ОРДЛО, як й небезпеку від сусідства з окупантами.
Нарешті мешканці ОРДЛО починають розуміти базові правила життя в окупації: окуповані території, це великий полігон, військова база де вони, люди, лише щит для окупантів та ресурс.
Усі склади боєприпасів, бази "відпочинку" російських військових базуються в будь яких приміщеннях на території ОРДЛО.
В будь яких! Ще вчора це був хлібозавод, сьогодні це база розташування якоїсь військової частини або склад боєприпасів чи "шахедів".
В основному це будівлі закритих шахт, заводів, навіть хлібозаводів чи дитячих садків. Адміністративні, побутові, житлові чи нежитлові приміщення окупанти в ОРДЛО використовують як склади та бази.
Ось остання, що "цьомнули" наші дронщики, це адміністративна будова шахти "Центросоюз". А колись там працювали, шахта давала вугілля. Колись, в іншому житті, яке зруйнувала не тільки росія, а й критична більшість мешканців ОРДЛО.
То усе, що там відбувається, це лише наслідки дій критичної більшості мешканців Донбасу на 2014 й рік. Як там? – сьогодні ми живемо так, як проголосували вчора.
Шахту "Центросоюз", яка колись входила в склад ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" й на 2014 рік була успішно працюючою, влада колаборантів та окупантів закрилась в 2020 році. Тепер це склади зброї, кажуть в самій шахті теж є багатенько. Оце, як вибухне, буде гарний "Кракатау". Та ж сама ситуація майже на кожній закритій шахті.
Хто не знає, що таке Кракатау, лікбез – це діючий та один із найвідоміших у світі стратовулканів, розташований в Індонезії в Зондській протоці між островами Ява та Суматра. Відомий своїм катастрофічним виверженням у 1883 році, яке знищило більшу частину острова.
Її, як й інші шахти окупованого Свердловська окупанти неодноразово передавали російським акціонерам, ті обіцяли побудувати в ОРДЛО "угольную швейцарию", а потім зникали, забувши виплатити заробітну плату шахтарям.
Найнебезпечніші шахти, розташовані у містах Краснодон та Суходольск, це метанові шахти, а під самим містом знаходиться так зване "метанове озеро", вибух якого може знищити не тільки пів Луганщини, а й пів Ростовщини, бо, як хто не пам’ятає, Донецький кам’яно-вугільний басейн закінчується під російським Таганрогом та біля українського Павлограду.
То оці ігри з шахтами, вони до добра не приведуть. Метан забирав багато шахтарських життів. Якось напишу про це більш розлого.
Шахти ОРДЛО, біля яких, вірніше на яких базувалося усе життя шахтарських міст, вбиті.
Вбиті росією, колаборантами, бездумними рішеннями критичної більшості мешканців ОРДЛО. Ці шахти зараз виконують останню свою функцію, вони стали складами зброї та базами дислокації окупантів.
Не тільки шахти були закриті в "народних республіках" з 2014 року. Молокозаводи, хлібозаводи та приватні хлібопекарні, швейні фабрики, будівельні підприємства… Перелік великий, але є ще багато працюючого, тому пересічний мешканець "республіки", який живе у своїй мушлі, де пріоритетом нормального життя є наявність будь якої їжі будь якої якості.
Зараз будь-який будинок в ОРДЛО – це потенційний об’єкт для військової атаки, бо у підвалі склад зброї, а квартири орендують російські "відпускники".
Взагалі українське окуповане прикордоння, це така собі військова база. Військові усюди. В лікарні, в приміщеннях, де базуються їх частини, в будинках, які стояли покинуті, в квартирах, які винаймають чи вже придбали. Понад 60 відсотків мешканців окупованого українського прикордоння, це вже росіяни.
Біля будинків з 10 припаркованих машин лише 3 цивільні.
Тому повітряна тривога в ОРДЛО йде разом з попередженням "не підходить до промислових об’єктів, пустих будівель, складів та об’єктів військового значення".
На будинках, звичайних п’яти- дев’яти –поверхівках чергують групи по реагуванню на БПЛа, які збивають дрони прямо над містом, що призводить до значних руйнувань.
Кулі, снаряди, черги йдуть не лише по БПЛа, а й по вікнам, будинкам, дахам "путінвведістів".
Так ось, якщо під час атаки відбувається руйнування цивільних об’єктів в ОРДЛО, в інформпомийках ОРДЛО та росії починається істерика – "убили, бамбили".
Але, якщо українські соколи вдало атакують адміністративний корпус закритої шахти, в якому сплять втомлені російські військові, які там відпочивають чи очікують нових завдань, в ОРДЛО тиша.
Гробова тиша, хоча я б сказала пакетикова тиша. Бо, щоб потрапити у труну ("гроб" російською), 200-тих мають відвезти в пакетіках у Ростов, Трупний хаб росії.
Тому смерті росіян в ОРДЛО тихі. Когось не знайдуть під завалами. Он зараз на місці руйнації АПК шахти "Центросоюз" працюють не "швидкі", а трактори. Когось прикопають прямо там в ОРДЛО. Когось таки відвезуть у Трупохаб (Ростовський морг).
В 2014 му, коли в нас на "учениях" були російські мобілізовані 18-річні й їх розбили десь біля Лутугино українськими танками, то їх живих й мертвих перевозили в одних машинах. Живі сиділи на трупах своїх товаришів, з машин юшила кров, а за машинами тяглися стогнання.
Так само перевозять трупи та поранених до Ростова з ОРДЛО з місць ураження БПЛА.
Більшість поранених навряд чи доживуть, бо поки розберуть завали, поки довезуть до Ростова, тому сильно поранених одразу записують у 200-ті та везуть до Ростова разом з трупами.
Смерті росіян в ОРДЛО доволі тихі, хоча й не дуже швидкі. Ну, й земля їм стеклобетоном.
Українським соколятам зі Служби Божої гарного неба та вдалого полювання!