Найкраща архітектура 90-х: будівля бізнес-центру "Київ-Донбас" на Льва Толстого

24 червня 2020 12:00 67

А ви колись назначали зустрічі у затінку відкритого простору під цегляним будинком банку на площі Льва Толстого? У спекотний день там зручно зупинитися перепочити чи сховатися від дощу, якщо злива несподівано застала вас у центрі міста.

У кінці XIX століття на цьому місці розташовувалися популярні Караєваєвські лазні, а в дев’яностих постав бізнес-центр "Київ-Донбас". "Хмарочос" з’ясовував, чому цей будинок є вдалим прикладом чутливого вписування нового в історичний ландшафт міста, повыдомляє Хмарочос.

Як майбутні бані перетворилися на бізнес-центр?

У жовтні 1987 року в центрі Києва знесли знамениті народні бані Фрідріха Міхельсона на розі вулиць Льва Толстого і Пушкінської. Лазні пропрацювали 111 років і користувалися значним попитом у киян. На їхньому місці почали споруджувати новий заклад аналогічного призначення за проєктом архітектора Вадима Жежеріна, голови Київської міської організації Національної спілки архітекторів. У новій будівлі за вимогою Міського управління комунального господарства мало бути управління побутового обслуговування і баня в тиловій частині.

Незадовго до того, у 1981 році, відкрили станцію метро "Площа Льва Толстого". Вадим Жежерін був одним із авторів станції, а також архітектором інженерного корпусу Київського метрополітену. До будівництва метро на місці інженерного корпусу розташовувалася триповерхова житлова будівля, де приймав відвідувачів ресторан "Кавказ".

Проєктувати нову громадську споруду на місці старих лазень запросили Вадима Жежеріна, оскільки він на той момент уже працював із площею.

Утім, в 90-х будівництво заморозили. Кілька років будівля стояла закинутою і потроху почала руйнуватися. "Уважна людина помітить, що цегла на верхньому поверсі відрізняється від решти. На момент закінчення будівництва оригінальну цеглу вже припинили виробляти, і ми змушені були використати іншу", – каже архітектор.

Усередині дев’яностих будинок в центрі міста викупили приватні підприємці. "Мене викликали в КМДА на зустріч, де я познайомився з новим власником. Думка, що територія міста може бути в приватній власності на той час була для мене нечуваною", – згадує Жежерін.

Новий власник планував дотримуватися першопочаткового проєкту: залишити лазні, а на місці управління побутового обслуговування зробити офіси. Втім, пізніше з’ясувалися, що лазні для містян більше неактуальні. Вже готові бетонні конструкції басейнів зруйнували і переробили під офіси. Зрештою, в 1996 році на Пушкінській відкрили бізнес-центр "Київ-Донбас".

Як будинок бізнес-центру вписаний в містобудівне середовище площі?

Будівля бізнес-центру "Київ-Донбас" (зараз це приміщення банку "Credit Agricole") розміщена на примиканні кількох вулиць до площі Льва Толстого – Пушкінської, Льва Толстого, Великої Васильківської. "Будинок розташований на схилі. До того ж усі вулиці примикають до площі не під прямим кутом. А коли їдеш чи йдеш Великою Васильківською, то саме ріг Пушкінської і Льва Толстого замикає вулицю", – пояснює архітектор.

Міське середовище на площі зовсім неоднорідне. Навпроти бізнес-центру розташувався прибутковий будинок у псевдоросійському стилі, споруджений архітектором Михайлом Артиновим у 1899-1901 роках. На початку вулиці Великій Васильківській простягся житловий будинок сталінської забудови 50-х років, збудований Анатолієм Добровольським, автором проєкту планування і забудови Хрещатика. Елементом, що пов’язує ці дві споруди, став будинок інженерного корпусу метрополітену.

"Артинівський будинок – це один стиль, а сталінська забудова – вже зовсім інший, – розповідає Жежерін. – Новобудова на Пушкінській мала якось утримувати і балансувати це розрізнене середовище. Місто – це мозаїка різних епох. Але цю мозаїку треба вдумливо складати, щоб не створити візуального шуму".

Архітектор наголошує, що йому важливо було побудувати нову споруду саме в цеглі, щоб тримати образ потужної та масивної київської архітектури: "У нас часто постає питання в історичному середовищі з архітектурою різних епох – будувати під те чи під те? Моя відповідь – ні під що! Треба шукати баланс, але не забувати про унікальність".

За словами архітектора, в будівництві використали багато нових на на той момент для Києва матеріалів, скажімо, колони з нержавіючої сталі чи банальний на сьогодні гіпсокартон. У ході будівництва також виникла ідея зробити ресторан на горішньому поверсі.

"Я вважаю себе тотальним архітектором. Мені цікава спорудження будівлі від першого кроку до останнього, від проєкту на папері до останньої цеглини. Мені важливо доторкнутися до всього процесу", – каже Жежерін.

Цікаво, що ідея скульптури у внутрішньому дворику з’явилася, коли будівництво вже було майже закінчене. У 1997 році виповнилося 110 років з дня народження скульптора Олександра Архипенка, який на початку XX століття емігрував до Парижа. Тому Жежерін запропонував власнику вшанувати Архипенка і зробити в дворику скульптуру його пам’яті, автором якої став Анатолій Валієв.

Що спільного в бізнес-центру "Київ-Донбас" та інженерного корпусу метро?

Варто зазначити, що в будівлі бізнес-центру "Київ-Донбас" та споруді інженерного корпусу метрополітену є важлива спільна риса – відкритий простір першого поверху.

"У ході проєктування виникла думка підняти будинок і облаштувати маленький дворик замість першого поверху, – пояснює автор. – Коли дивишся на одноманітні хмарочоси, то неможливо навіть сходу сказати, яке це місто. На мою думку, в кожного будинку має бути своя особливість, своя відмінність від інших споруд довкола".

Із міркувань звільнення простору для громадського користування кияни отримали велику лоджію на виході зі станції метро на Льва Толстого. Як пояснює Жежерін, завдяки цьому "площа набула ознак площі і трохи менше стала схожа на транспортну розв’язку". До слова, у 1998 році за реконструкцію площі архітектор отримав Державну премію України.

Утім, за словами Вадима Жежеріна, створення громадського простору, на жаль, не є популярною тенденцією в Києві: "Вулиці столиці все частіше стають схожими на коридори. І люди ходять містом немов уздовж стінок. Площ чи територій, вільних від забудови, стає все менше. Тоді як, скажімо, в Італії по всьому місту колонади, аркади. Вони дають тінь і сховок від негоди. Саме це робить місто привабливим і комфортним".

За словами архітектора, в кожному своєму проєкті він намагається створити додаткові площі загального користування. На його думку, люди не повинні шукати, де притулитися. У місті має бути достатньо зручних локацій, щоб посидіти, відпочити, призначити зустріч тощо.

"Я не проєктую будинок тільки для замовника чи власника, – розповідає Вадим Жежерін. – Я проєктую будинок так, щоб простором довкола могла користуватися якомога більша кількість людей. Місія архітектора – це не тільки будувати будинки, але й робити комфортний простір для містян".

Автор:
Читайте також
×