Сталінізм і путінізм можна перемогти – Слава Рабинович

06 березня 2019 09:42 2.9т

У день чергової річниці смерті Сталіна до його могили росіяни несли квіти. З цього приводу російський журналіст Сергій Доренко сказав: "Допоки Сталін лежить в центрі Москви, допоки від Сталіна вимірюється відстань в Росії, допоки Сталін центр країни – Сталін живий. І з цим треба негайно покінчити. Сталін – це наша ганьба. Сталін – це те, за що соромно кожному з нас. У нас має дістати мужності зізнатися собі в цій ганьбі і очиститися".

"Сталінізм і путінізм можна перемогти, але для цього потрібно багато зусиль від нас самих", - сказав в коментарі UAportal російський фінансист і блогер Слава Рабинович.

Я не є фанатом Сергія Доренка, але я бачив це його висловлювання про Сталіна, і думаю, що було б важко придумати краще формулювання, щоб визначитися зі ставленням до цього масового вбивці, злочинного диктатора і ката, а також, в цьому ж параграфі, зв'язати його з нами, що живуть сьогодні в Росії, і сказати, що робити.

Я тут повністю солідарний з Доренком.

Єдине, що хочеться додати, так це те, що ми маємо сьогодні: адже сталінізм - це не лише божевільна антилюдська ідеологія, масові репресії і Великий терор. Сталінізм - це ще й демонтаж держави, узурпація влади, знищення права і правосуддя, повне обнулення принципу "верховенства права", перетворення правоохоронних органів на правопоховальні; це ще й неправосудні затримання, арешти, вироки, тортури і вбивства громадян; це скасування цивільних свобод і жахливі порушення прав людини; це пропаганда, цинізм і брехня, брехня, брехня, що мчить зверху вниз; це нескінченна спіраль негативного відбору.

У цьому сенсі путінізм і Путін схожі на сталінізм і Сталіна. Це жахливо: те, що ми обговорюємо це в 2019 році, і що це - не нічний кошмар, а сьогоднішня дійсність в Росії, через 30 років після Перебудови.

Сталінізм і путінізм можна перемогти, але для цього потрібно багато зусиль від нас самих: ніхто не зробить цього за нас. Зараз або незабаром - набагато більше зусиль, ніж знадобилося б на початку 90-х. Адже саме тоді необхідно було проводити декомунізацію і десталінізацію, судити ватажків КПРС і КДБ - цих двох найвідмороженіших екстремістських і терористичних організацій, які знав світ - і провести люстрацію. Країна невивчених уроків: доведеться урок повторити і вивчити, набагато більш високою ціною.

Мої коментарі хочеться закінчити двома уривками з пісень кумирів моєї юності і молодості, які і сьогодні не продали і не пропили свою совість.

Юрій Шевчук, 1989 (!!!) рік:

"Боже, сколько лет я иду, но не сделал и шаг.

Боже, сколько дней я ищу то, что вечно со мной,

Сколько лет я жую вместо хлеба сырую любовь,

Сколько жизни в висок мне плюет

Вороненым стволом долгожданная да-a-аль!

Черные фары у соседних ворот,

Люки, наручники, порванный рот.

Сколько раз, покатившись, моя голова

С переполненной плахи летела сюда…

Боже,

Сколько правды в глазах государственных шлюх!

Боже,

Сколько веры в руках отставных палачей!

Ты не дай им опять закатать рукава,

Ты не дай им опять закатать рукава…"

Борис Гребенщиков, 1987 (!!!) рік:

"…А кругом горят факелы,

Это сбор всех погибших частей.

И люди, стрелявшие в наших отцов,

Строят планы на наших детей…"

Автор:
Читайте також
×