Украине нужно "Никогда снова 2.0"
"Никогда снова" стало лозунгом Европы после Второй мировой войны. Европейские страны и США предприняли беспрецедентные шаги, чтобы этот лозунг стал реальностью:
Далее текст на языке оригинала
– були відновлені всі країни, і переможці, і переможені;
– був створений унікальний економічний союз, який відкрив величезний спільний ринок (з часом цей союз перетворився на ЄС, як ми його знаємо, -- не лише економічний, а й політичний союз);
– була розкрита американська безпекова парасолька над всією Західною Європою (НАТО);
– була розгорнута політика стримування агресивного Радянського Союзу, щоб унеможливити його повзучу експансію в Європі (ми знаємо це під назвою Холодної Війни).
Охочим дізнатися більше раджу фундаментальну книгу Тоні Джадта "Після війни".
Але поки на заході континенту втілювалося гасло "Ніколи знову", на сході континенту потроху зростало "Можем повторить".
З метою повалення найбільшого зла -- нацистського Райху -- Захід примирився з існуванням іншого найбільшого зла -- Радянського Союзу. Як пише відомий словацький дослідник Юрай Месік, Захід врятував Російську імперію тричі у ХХ сторіччі, другий раз -- коли у 1941-45 американці та британці врятували найбільшого (станом на початок світової війни) союзника Гітлера.
Не будемо заглиблюватися в альтернативну історію (якбитологію). Серед інших сценаріїв є такі, що призводили б до інших кордонів України (збереження розділеності між імперіями), а також до того, що ні мене, ні більшості тих, хто це читає, не існувало би через радянську поразку.
Радянська імперія вийшла з Другої світової формальним переможцем (статус члена переможної коаліції та контроль над Центрально-Східною Європою), але фактично Сталін розглядав війну як поразку: перед Другою світовою в планах було отримання контролю над усім континентом.
Отже, після війни агресивна політика продовжилася. Станом на середину 1980-х Радянський Союз був готовий до нової агресивної війни, достатньо озброєний та контролював десятки режимів у всьому світі.
Крах Радянської імперії супроводжувався не лише радістю лібералів щодо "кінця історії" та приписуванням Америці "перемоги у Холодній війні" (насправді США робили все можливе для збереження СРСР, достоту як нині РФ), а й найбільшою помилкою вільного світу -- політикою відродження РФ замість завершення деколонізації, деімперіалізації, денуклеаризації та декомунізації (включно з судом над комунізмом на кшталт суду над нацизмом).
Результатом цього стало відродження агресивної імперії та "Можем повторить".
І врешті повторили.
Заходу треба подолати свої страхи й упередження та завершити нарешті процес поховання імперії, який триває все довге ХХ сторіччя, нескінченне на теренах Північної Євразії.
Нам потрібне "Ніколи знову 2.0".
Саме так звучить гасло Маніфесту сталого миру, посилання на який наведено в першому коментарі.
Європейський Парламент та Парламентська асамблея Ради Європи визначають деколонізацію й деімперіалізацію РФ як єдиний шлях до позитивної траєкторії розвитку. Про це ж пишуть численні американські й європейські аналітичні центри.
У другому коментарі наводжу посилання на один із своїх улюблених текстів -- промову турецького дослідника Джеміля Керімоглу на Форумі вільних націй пост-Росії.