Соглашение ЕС-США подписано. Что это значит для нас?
Это соглашение хоронит предложения Дмитриева и открывает путь к переговорам США-Китай. Теперь попробую кратко объяснить все это человеческим языком.
1. США (Трамп) долго колебались по поводу того, как работать с россиянами. На столе было две противоположные концепции: одна предполагала максимальное выдавливание России с энергетических рынков мира и прежде всего ЕС. Другая, (предложение Дмитриева) – предполагала, что Штаты становятся посредником в торговле российских энергоносителей на подсанкционных рынках. Соглашение с ЕС показало, что США приняли решение отвергнуть предложение Дмитриева (как минимум, на этом этапе) и идут по пути постепенного сужения российского энергетического влияния. Обещание покупать американские энергоносители на 600 млрд – означает отказ европейцев от российских газа и нефти. И это только начало.
Далее текст на языке оригинала.
2. Зараз для нас, як я вже це неодноразово писав і говорив, ключовим фактором має стати ситуація в Індіі. США, за логікою, мають натиснути на Делі, яке має замістити російську нафту на Близькосхідну. Якщо це станеться, російські нафтові доходи впадуть приблизно на чверть, а це в свою чергу означатиме, що Путін стоятиме перед дилемою: різко скорочувати інфраструктурні та деякі соціальні проекти, щоб збільшити воєнні витрати чи навпаки, заморозити воєнні витрати, як мінімум, на рівні 2025 року.
3. Після завершення переговорів з ЄС, Трамп входить в переговори з Китаєм, де ЄС, вже гарантовано, буде йти в фарватері США. Це ключові для нас переговори, бо саме вони будуть визначати не лише те, як буде влаштований торгівельний світ наступного десятиліття, але й те, як буде чи не буде закінчуватися війна в Україні.
4. Росія потрібна і Вашингтону, і Пекіну як слабка держава з прогнозованим і зрозумілим керівництвом. Схоже, США вже розуміють, що відірвати Росію від Китаю на цьому етапі неможливо. І їх може влаштувати максимально ослаблена Росія, орієнтована перш за все на Пекін, який виступає покупцем останньої надії, але не дає нові технологііі і не будує сучасні виробництва в РФ.
5. Я можу висунути гіпотезу, що політичне майбутнє Путіна багато в чому залежатиме від його договороздатності в українському питанні. Правда, в ході переговорів США-Китай, Україні будуть висунуті достатньо жорсткі умови "компромісу".
6. Часові рамки переговорів США-Китай, як мінімум, наступні 6-7 місяців.
7. Головне питання, на яке поки немає відповіді – що буде, якщо Путін не захоче йти на компроміси і оголосить мобілізацію (орієнтовно в 300 тисяч людей). Ця опція є в кишені Путіна. Глобально – це стане причиною його великої поразки в геополітичній грі. Але це може різко змінити ситуацію на фронті.