Крым не является исключением
Первая атака на территорию Российской Федерации с помощью военного самолета наглядно продемонстрировала, насколько изменился характер войны с февраля 2022 г. и, конечно, за последние десять лет. В 2014 году главной задачей Украины было вывести свои войска из захваченной Россией территории. О том, чтобы сопротивляться оккупанту, тогда и речи не было: силовые структуры были деморализованы многолетними усилиями Виктора Януковича и других агентов российского влияния в украинском руководстве и обществе, а общество буквально шокировано войной.
Далі текст мовою оригіналу
Главные истории дня
2022 року, після масштабного нападу Росії, українські збройні сили почали завдавати ударів по території Криму та інших окупованих регіонів країни з використанням західного озброєння. Це рішення також приймалося не без вагань, багатьом на Заході здавалося, що дозвіл бити по Криму може призвести до ударів Росії у відповідь не тільки по території України, але і по території країн НАТО. Але коли ніяких ударів у відповідь не було, західні лідери, очевидно, вирішили для себе, що Путін "все розуміє" і головне – це стримати українські удари по суверенній території Росії.
У цьому рішенні, звичайно ж, явно простежувалася неготовність усвідомити справжні наміри російського лідера. Питання зовсім не в тому, чи "розумів" Путін або ні, що з погляду Заходу Крим – зовсім не територія Росії і тому рішення дозволити українські удари по території півострова зовсім не означає замаху на російський суверенітет та безпеку. А в тому, що якби Путін вирішив би вплутатися у прямий конфлікт із НАТО, він би без вагань використав як привід удари по Криму. Відсутність такої реакції таки означала, що Путін до такого прямого конфлікту – незважаючи на всю свою войовничу риторику – не готовий. І саме такий принцип варто вже давно застосувати до ударів по суверенній території Росії.
Слід не міркувати в логіці "якщо ми дамо згоду на удари західною зброєю по території Росії, Путін ударить у відповідь", а дотримуватися підходу "якщо Путін зважиться на удар по Заходу, він використовує будь-який привід для завдання такого удару, навіть якщо ми не будемо давати йому жодних підстав для атаки". І для того, щоб зрозуміти правильність саме такої інтерпретації дій російського президента, варто згадати, з чого починалася велика війна Росії проти України – коли Україна не давала жодних підстав для удару, а Путін шукав і знаходив хибні приводи.
Можливо, саме таке розуміння суті російської політики підштовхнуло союзників України до дозволу застосовувати західну зброю для ударів по суверенній території Росії. Тепер Крим перестав бути винятком.