Инаугурация Путина: Запад смирился с тем, что он в России надолго
Инаугурация Путина. Несколько важных неприятных фактов
1. Судя по всему, Запад смирился с тем, что Путин в России – это надолго. И когда мы говорим о понимании нашей победы Западом, мы не можем игнорировать этот факт.
Далее текст на языке оригинала
2. Захід озвучив (дуже обережно), що його червона лінія - вихід російських військ за межі Донецької області далі вглиб Дніпропетровщини і Запоріжжя.
3. Китай, з великої долею імовірності, буде грати в мирні переговори не раніше кінця 2024, а реально, лише в першій половині 2025 року. Що важливо: Китай чекає пропозицій від України (когось із Заходу) щодо його подальшої ролі не лише у бізнес проектах по відбудові України, але й його ролі в Чорноморському регіоні в цілому.
4. Путін розуміє, що для нього найскладнішим буде той момент, коли спільні позиції вироблять Захід і Китай. І всі його ігри, в тому числі по Північному шляху, французькій Африці, загравання з Індією - це спроба максимально відтягнути цей момент. Наша ж проблем в полягає в тому, що ми взагалі на це не звертаємо увагу.
5. У внутрішній політиці головна задача Кремля - остаточний розкол 25% тих росіян, які займають антипутінську позицію. Зараз іде перший етап - спроба маргіналізувати єдиного фінансово самодостатнього опозиціонера - Ходорковського. Далі будуть задіяні різні політтехнологічні процеси для того, щоб 10-12% нинішніх опозиціонерів перейшли в розряд тих, хто сумнівається (їм дадуть контрольованого лідера). Якщо ситуація буде рухатися за цим сценарієм, це буде, зрештою, проблемою і для нас. Попри роздробленість опозиції, вона все ж є дамокловим мечем для режиму і може стати основою для певних заворушень в разі ослаблення режиму. І для нас не менш важливо, що це ліберальна опозиція, а не опозиція ультрапатріотів.
Путін розуміє, що в нього в запасі є пара років, поки всі внутрішні політичні процеси задушені, а економічне погіршення життя населення не вплине на публічне ставлення до режиму. І єдине, що може вплинути на внутрішню ситуацію - це розширення тих самих 25% опозиціі (при правильній інформкампвніі це реалістично, але потрібно приділяти явно більшу увагу інформ війні на території ворога) і зміна міжнародної конфігурації сил по примушуванню Путіна до миру.